20-22 серпня у селі Яноші на стадіоні імені Дьордя Борно відбувся футбольний турнір «Берегівщина. Кубок Дружби» між угорськомовними та україномовними школярами. Турнір відбувся в рамках проекту «Українські угорці: Інтеграція та співпраця» за підтримки Посольства США в Україні. Участь у змаганнях взяли учні 4 загальноосвітніх шкіл із сел Яноші, Квасово, Гать та Великі Береги. «Ми не думали, що футбол може бути настільки ефективною об’єднуючою активністю, але ми вирішили ризикнути. Це був один з найбільш успішних заходів в рамках нашого проекту! […]Ми надзвичайно дякуємо усім хто долучився до проведення турніру», – наголосила Світлана Ткаченко, координаторка соціальних проектів Українського кризового медіа-центру.
Під час брифінгу тренери оголосили результати турніру. «Золото» взяла команда гатянської середньої школи, друге місце вибороли школярі з Великих Берегів, третє місце посіла команда з села Квасів, а четверте почесне місце належить команді з села Яноші. Окрім цього організатори підготували спеціальні призи для гравців. «Це було справжнє свято єднання та спорту. Діти були надзвичайно вмотивовані грати якнайкраще. Результати змагань навіть для нас – тренерів – стали несподіваними. Інтрига тривала до останніх секунд», – підкреслив Юрій Клименко, головний тренер турніру «Берегівщина. Кубок дружби».
«Чим більше ми заглиблювалися у тренувальний процес – ми більше зближувались з дітьми. Хоча спочатку вони обережно ставилися до нас, згодом будь-які бар’єри зникли», – додав Володимир Овсієнко, тренер турніру «Берегівщина. Кубок дружби».
«Я не знаю, чи ліцензують в Україні тренерів на психологічну стійкість і рівень людської культури. Але якщо це роблять чи збираються робити, то я би рекомендувала, брати за приклад наших тренерів Юрія Клименка і Володимира Овсієнка. Бо той рівень людяності в купі з професіоналізмом у такому виді спорту я ще не зустрічала. Я бачила очі дітей, які дивилися на тренерів із захопленням, я бачила як у дітей виростали крила просто після спілкування з ними. Ключове – спілкування!Українські угорці не завжди розуміють українську, але відношення змінює все. На цьому заході проблем із спілкування не було, а була одна спільна мова. Мова людяності, поваги і гідності», – підсумувала Світлана Ткаченко.
