В Україні видали антологію «Жіноче століття: українки, які створили державу». У ній зібрані історії 22 видатних діячок ХХ століття, внесок яких у становлення України був важливим, але досі залишається маловідомим для широкого загалу. «Ми вирішили виділити найбільш самобутніх і яскравих жінок. Серед них багато політичних діячок, освітянок, представниць культурного і військового сектору. Вони боролися в першу чергу не за гендерну рівність, а за свободу України», – розповіла Ольга Коваль, членкиня Ліги захисту прав жінок «Гармонія рівних», на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
«Ми робимо цей проект щоб продемонструвати, що українські жінки були дотичні до державотворчих процесів протягом усього часу становлення держави. Це міф, що жінки знаходилися у тіні чоловіків. Низка цих діячок зазнавали утисків, деякі побували у таборах за свою діяльність і переконання, але не залишили боротьбу», – зазначила Олександра Голуб, членкиня Ліги захисту прав жінок «Гармонія рівних».
За матеріалами книги створена також виставка. Зараз вона знаходиться у Кабінеті Міністрів України, наступного тижня переміститься до Верховної Ради.
Під час презентації запрошені спікери поділилися своїми думками щодо ролі жінок у сучасному суспільно-політичному житті.
Дмитро Лубінець, народний депутат України VIII, IX скликань (депутатська група «За майбутнє»)
«Усі демократичні країни рано чи пізно приходять до того, що жінки повинні бути в політиці і їх повинно бути багато. Це не тільки показник демократичності суспільства, це також показник розвитку соціального й економічного. Зараз в українському парламенті жінки – 21%. Це вже показник електоральних вподобань. У перших п’ятірках обов’язково були жінки, і суспільство це сприймає. Думаю, на наступних виборах 21% перетвориться на 30%, а може й більше.
Ми у комітеті будемо говорити про те, щоб підняти на новий рівень роботи і прізвища видатних українських діячок, які для широкого загалу залишаються маловідомими».
Ірина Суслова, народна депутатка України VIII скликання (фракція «Блок Петра Порошенка»)
«Дуже часто ми можемо не бути депутатками, але на своєму місці робити якусь важливу роботу, яка буде впливати на політичні процеси і зміну порядку денного країни. Але так, жінок у політиці має ставати більше. Позитивна тенденція, яку ми бачимо – це результат роботи громадських організацій, науковців і науковець, чоловіків-депутатів, які цю ідею підтримують, жінок, які працюють над зміною сприйняття жінок у політиці, доводячи, що вони не просто «прикраса», а мають таку саму роль і повноваження, як депутат-чоловік»
Марина Бардіна, народна депутатка України IX скликання (фракція «Слуга народу»)
«Нам важливо знати, хто ті українські жінки, які творили нашу державність і рівність прав – ці імена мають бути у підручниках історії.
Важлива інституціоналізація всього, що ми маємо, у тому числі рівних можливостей у політиці. Мені зрозумілі аргументи противників квот, але коли є такі викривлення, варто застосувати їх як тимчасовий захід – щоб дати жінкам можливість».
Тамара Мельник, кандидатка юридичних наук, політологиня, гендерологиня, громадська активістка
«Я довго сама писала про квоти, але важливо говорити і про якість, і не лише жінок, а й чоловіків. Від того, що ми наберемо більше жінок – це не вирішує питання».
Ліза Кузьменко, журналістка, голова ГО «Жінки в медіа»
«Щоб зробити внесок жінок більш видимим – кожен у своїй сфері може робити те, що вміє робити найкраще. Журналісти – писати критичні матеріали, висвітлювати проблематику гендерної рівності, підсилювати одне одного; депутати – обговорювати проблеми й ухвалювати закони».
Фото з брифінгу можна завантажити тут >>>
