Зустріч у «нормандському форматі» 9 грудня у Парижі, найбільш імовірно, стане лише черговим етапом перемовин і ніяких важливих рішень не буде прийнято. Проте від результатів цієї зустрічі залежатиме розвиток подальших переговорів. Таку основну тезу висловили експерти Міжнародного центру перспективних досліджень та Українського інституту майбутнього на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа центрі
«На цих переговорах не буде вирішуватися доля цього конфлікту, війни. У цих переговорах сторони, скоріш за все, будуть намагатися досягнути невеликих цілей, які позначаться вже на подальших переговорах. Але ніяких рішень ухвалено не буде, тому що для цього має йти серйозна підготовча робота з обох сторін. Такої спільної роботи не було, крім того, сторони обмінялися недружніми кроками», – зазначає Віктор Андрусів, виконавчий директор Українського інституту майбутнього.
На цих переговорах президент України буде у некомфортній ситуації, тому що Франція та Німеччина зацікавлені зняти питання війни на Донбасі з порядку денного і почати діалог з Росією щодо низки інших питань.
На думку Віктора Андрусіва, головна мета Путіна – змусити Україну погодитися на переговори з ватажками самопроголошених республік, оскільки після цього Росія зможе закріпити свою роль як «миротворця», який допомагає Україні вирішити її внутрішній конфлікт, і вимагати подальших поступок, а також – залишити за дужками Крим.
«Це найбільший ризик для президента… Його будуть змушувати піти на цю історію через різні системи мотивації: переконуючи, що це єдиний спосіб припинити вогонь, тому що «Росія на це не впливає», пропонуючи «подарунки» – знижки на газ, фінансову підтримку. Ідея полягатиме у тому, щоб неприємність прямого діалогу [з ватажками ОРДЛО] приправити фактичними вигодами», – зазначив Віктор Андрусів.
На думку Миколи Капітоненка, експерта з міжнародних відносин МЦПД, доцента Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, головний намір Росії – примусити Україну до виконання Мінських домовленостей. Будь-який сценарій, за якого Україна отримає м’якші умови, можна вважати вдалим. Оптимістичним можна вважати і сценарій, якщо перемовини завершаться нічим. Найгірший варіант – якщо Росія зможе нав’язати умови навіть гірші, ніж за Мінськими домовленостями.
Озвучений радником президента Андрієм Єрмаком «план Б» – відгородитися від окупованих територій і використовувати досвід Ізраїлю, на думку Миколи Капітоненка, не виглядає переконливо. «Стіною ми нічого не розв’яжемо, конфлікт без згоди Росії не заморозимо – це не так просто, і це теж має свою ціну. Для того, щоб використовувати досвід Ізраїлю, Росія надто сильний сусід, а ми надто бідна держава, у порівнянні з Ізраїлем. Тому, на мою думку, «план Б» – найслабше місце мирного плану, з яким команда президента їде на переговори», – зазначив він.
Василь Філіпчук, дипломат, головний радник МЦПД, зауважив, що за останні роки ситуація на міжнародній арені стала менш сприятливою для України – у зв’язку з певною зміною політики США та посиленням внутрішніх проблем у Європі; європейські лідери все більш схильні домовлятися з Росією. Зеленського сприймають як нового лідера з великим кредитом довіри від народу, у тому числі щодо врегулювання конфлікту на Донбасі мирним шляхом. Росія ж діятиме з позиції сильнішого гравця, для якого країни пострадянського простору, включно з Україною – слабкі держави і її «законна» сфера впливу.
«На жаль, ми не до кінця розуміємо, який план переговорів з боку України. Підготовка до цієї зустрічі йде вже кілька місяців, тож варто було б, щоб влада розповідала не лише про список наших побажань – миру, перемоги і відновлення суверенітету над Кримом і Донбасом. Але як це зробити, окрім «якщо ні – побудуємо стіну» – ми поки що не почули… Зеленський почав діяти за логікою, за якою здійснювався процес врегулювання за президентства Порошенка. Це один зі слабких елементів позиції, з якою Зеленський їде у Париж», – зазначив Василь Філіпчук.
Водночас, немає однозначної ясності, яку позицію займе Росія – спробувати домовитися з новим українським президентом, який виглядає поступливішим за свого попередника, за логікою Мінських домовленостей, чи продовжувати шантажувати Україну і не виконувати нічого, тому що повернення Україні ОРДЛО навіть на цих умовах виглядатиме як прояв слабкості.
«У нас є вікно можливостей, щоб надати новий поштовх для мирного врегулювання. Але ціна такого рішення може бути високою, насамперед для України…Хочеться очікувати, що ніяких необдуманих кроків, які б дозволили оголосити перемогу з мирним врегулюванням за рахунок наших інтересів, не відбудеться. Перемога може бути тільки за рахунок балансу інтересів і врахування «червоних ліній», які поділяє суспільство», – підсумував Василь Філіпчук.
