Кількість виправдувальних вироків у кримінальних справах в Україні коливається у межах 1%, окрім справ щодо злочинів у сфері службової діяльності, а рішення про заборону проведення мирних зібрань чітко корелюють зі зміною влади. Такі підсумки дослідження оприлюднили Український центр суспільних даних та Центр демократії та верховенства права на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Аналітики за допомогою морфологічного аналізу текстів судових документів дослідили масив рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень у кримінальних провадженнях за 2014-2018 роки, а також масив рішень щодо проведення мирних зібрань за 2006-2018 роки.
У блоці дослідження щодо рішень у кримінальних провадженнях, за основу для аналізу взяли кінцеві рішення судів – обвинувальні та виправдувальні вироки, закриті провадження або звільнення особи від відповідальності на підставі відповідних статей кримінального кодексу. Більше половини усіх кримінальних проваджень становлять злочини проти власності і проти життя та здоров’я особи. Також поширені – щодо обігу наркотичних засобів, проти безпеки руху та громадської безпеки.
За підсумками аналізу, кількість виправдувальних вироків коливається у різні роки від 0,44% до 0,76%. Проте в окремих демократичних країнах це від 10% і більше.
«Співвідношення між обвинувальними і виправдальними вироками є одним із основних показників, які демонструють якість судочинства у кримінальному процесі, і показником, як суд оцінює докази, зібрані правоохоронними органами. Логічним висновком є те, що при здійсненні правоохоронної діяльності, при пошуку доказів не всі справи повинні закінчуватися обвинувальними вирокам. Більша частка виправдувальних вироків свідчить про якість суду і принципів, які покладаються на судочинство – презумпції невинуватості, змагальності процесу і можливості особи захистити свої права», – зазначив Іван П’ятак, старший аналітик кампанії «ЧЕСНО. Фільтруй суд!», Центр демократії та верховенства права
В апеляції лише третина вироків залишаються без змін, решта або змінюються, або скасовуються.
Відрізняється картина з рішеннями щодо злочинів у сфері службової діяльності (перевищення повноважень, отримання неправомірної вигоди тощо).
«Тут в рази більша кількість виправдувальних вироків – подекуди їхня кількість наближається до 9%. У 2015-16 роках, кількість кінцевих рішень, якими осіб виправдали або закрили провадження, перевищили кількість обвинувальних вироків. Тобто, особа, яка звинувачується в отриманні неправомірної вигоди, має в рази більші шанси уникнути покарання або бути виправданою, ніж в інших категоріях злочинів», – зазначив Іван П’ятак.
Для блоку дослідження щодо заборони мирних зібрань спершу відібрали 15 тисяч судових рішень, де згадувалися досліджувані статті, але після перевірки їхня кількість скоротилася до 4 тисяч – лише ті, де справа безпосередньо стосувалася мирних зібрань, розповів Ренат Насрідінов, аналітик Українського центру суспільних даних.
У першій судовій інстанції за 2006-2018 роки кількість рішень про обмеження мирних зібрань майже удвічі більша, ніж відмова у задоволенні позову щодо обмеження проведення зібрання – 1370 і 717 відповідно. Найбільше рішень про заборону мирних зібрань ухвалювалися у Харківській області, Києві, АРК, Дніпропетровській та Одеській областях. При цьому, майже половина всіх рішень, які відхиляли позов про обмеження мирних зібрань, ухвалювалися в апеляційній інстанції.
«Ми вражені, як чітко корелює зростання кількості таких рішень з приходом Януковича до влади, і як їхня кількість знижується після 2013-2014 року», – зазначив Андрій Горбаль, виконавчий директор Українського центру суспільних даних.
З’ясувалося, що суди, забороняючи мирні зібрання, нерідко посилаються на указ Президії ВР СРСР 1988 року. Найбільше таких випадків спостерігалося у роки президентства Януковича. Указом передбачено дозвільний порядок проведення мирних зібрань – про зібрання потрібно повідомляти за 10 днів. «Цей указ ніяк не корелюється з Конституцією України, прийнятою у 1996 році: у ній передбачено просто повідомлення про проведення зібрання. Попри це, суди посилалися на даний указ до 2016 року, коли Конституційний Суд визначив, що він повністю не відповідає Конституції», – зазначив Іван П’ятак. Аномально висока кількість судових рішень, що містили посилання на цей указ, були прийняті в АРК – їхня частка сягає 36%.
«Динаміка, яку ми бачимо за підсумками дослідження, демонструє, що, попри заявлений курс на реформи, у судах нічого особливого не відбулося, залишається критично низькою кількість виправдувальних вироків. Ці дані – підґрунтя для змін, які необхідно внести у Кримінально-процесуальний кодекс. Частина дослідження про мирні зібрання демонструє залежність судів від зміни політичної влади в країні, тому що зміна влади призвела до дуже помітної зміни у судових рішеннях щодо мирних зібрань», – підсумував Іван П’ятак.
