Представники Головного управління розвідки, Міністерства внутрішніх справ та профільного комітету Верховної Ради не вбачають загроз у проекті Закону про розвідку 2412-д, за яким Національна гвардія України стає суб’єктом розвідувального товариства. Такі коментарі вони озвучили на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.
Раніше Віталій Шабунін, голова Центру протидії корупції, зазначав, що проект закону наділяє Нацгвардію та міністра внутрішніх справ надмірними повноваженнями.
Законопроект передбачає, що Нацгвардія може долучатися до окремих розвідувальних завдань тільки у межах, визначеним законом про Нацгвардію, каже Артем Шевченко, керівник департаменту комунікацій Міністерства внутрішніх справ України.
«Нацгвардія стає суб’єктом розвідувального товариства. Це чітка норма, яка говорить, що Нацгвардія не стає органом, завданням якого є тільки розвідка, і тільки в межах завдань, які прописані в законі про Національну гвардію, в частині своїх розвідувальних органів у військовому управлінні та окремих військових підрозділах, може залучатися для проведення операцій розвідувального характеру. .. Посилання на завдання НГУ, прописані в законі про Нацгвардію, чітко нівелюють всі закиди, які є елементом політичного тиску або невігластва… Ця норма пишеться під Нацгвардію як структуру, а не конкретного міністра», – зазначає Артем Шевченко.
Повноваження щодо здійснення військової розвідки надається тільки тим підрозділам Нацгвардії, які займаються виключно військовими функціями, каже Геннадій Гончарук, заступник директора Департаменту формування політики щодо підконтрольних Міністру внутрішніх справ органів влади та моніторингу. «Арсен Аваков, будучи міністром внутрішніх справ, є членом Ради національної безпеки й оборони. А всі члени РНБО є споживачами усієї розвідувальної інформації, яка циркулює в державі. Для цього додавати окремий орган у структурі МВС немає потреби», – додав він.
«Нацгвардія, відповідно до свого закону, у мирний час є в силах безпеки, а у військовий час переходить під керівництво міністра оборони, до сил оборони. Тільки коли у нас настає особливий період і вона переходить під керівництво МОУ, вона зможе залучатися до проведення безпосередньо розвідки», – зазначив Роман Костенко, народний депутат України (фракція «Голос»), член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
Закон про розвідку – давно нагальне питання, тому що від цього документу залежить реалізація стратегій окремих органів безпеки й оборони, розповів полковник Антон Єфимченко, представник Служби зовнішньої розвідки України.
«Загрозою є тільки відтягування цього рішення. Коли готувалася національна розвідувальна програма як комплекс практичних заходів з реалізації задач, які були поставлені президентом у концепції розвитку сектору безпеки й оборони, ми побачили, що більшість практичних завдань неможливо реалізувати за відсутності належного правового забезпечення. Тобто, немає закону – не можна видати підзаконні акти, адже навіть таємні мають відповідати закону», – пояснив він.
«Ми вважаємо, що цей закон потрібний. Діючий закон про розвідувальні органи України 2001 року прийняття, а на сьогодні ми маємо цілий пакет документів, прийнятих після початку війни», – додав Микола Красний, представник Головного управління розвідки України.
«Жодних зауважень як таких до законопроекту у мене немає. Ми вперше маємо нормально зображену архітектуру розвідувальної спільноти… Щодо того, як керівник кожного відомства буде використовувати надані йому повноваження – це вже інше питання», – прокоментував Ярослав Антоняк, експерт з питань національної безпеки, екс-радник голови Служби безпеки України.
Проект закону прийнятий Верховною Радою у першому читанні 16 січня. Останній день подачі правок – четвер, 30 січня.
