Київ, 17 березня 2014 р. «Українські громади в Росії, особливо їхні лідери, перебувають під великим тиском» – повідомив Валентин Пилипчук, голова української громади на Камчатці під час свого виступу в Українському Кризисному Медіа Центрі. Про подібну ситуацію повідомляють у Криму та на півдні України, де переслідування україномовних громадян почалося під приводом захисту російськомовних.
Згідно з заявою Пилипчука 13 українських громадських організацій в Росії звернулися до президента Путіна, закликавши його вивести війська з Криму та не допустити кровопролиття. Зараз лідерів цих громадських організацій переслідують. «Існує реальна загроза їхньому життю» – сказав він. Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради Михайло Ратушний додав: «Росія повністю ігнорує українську національну меншину. Останні події лише зміцнили цю тенденцію. Бути українцем в Росії – це не просто складно. Це небезпечно».
Важливо, що останній перепис населення Російської Федерації показав, що в Росії живе приблизно 1 928 000 українців, з яких 1 100 000 вважають українську своєю рідною мовою.
Українці, будучи однією з найбільших національних меншин Росії, не мають своїх шкіл, дитячих закладів чи церков на території Російської Федерації. Українська громада позбавлена теле- та радіопрограм рідною мовою. Єдина загальнодержавна українська організація була розпущена російським урядом кілька років тому під сфальсифікованим приводом. Після цього українці двічі намагалися сформувати Український конгрес Росії, але обидві спроби зареєструвати організацію згідно з нормами законодавства були відкинуті Міністерством юстиції РФ.
«Сьогодні існує реальна загроза життю і безпеці українських громадян в Криму» – сказала Олександра Дворецька, координатор Мережі правових приймалень Криму. Десятки україномовних активістів півострова були змушені переховуватися чи рятуватися втечею через зростаючу кількість погроз зі сторони самопроголошеної влади Криму та озброєних угруповань.
Сама Дворецька була змушена залишити свій дім у Сімферополі 10 березня 2014 р. через погрози, які отримувала від проросійських сил та уряду Сергія Аксьонова. Біля входу до будинку Олександри та неподалік від місця проживання її батьків з’явилися плакати з написом: «Ваша сусідка Олександра Дворецька зрадила Крим». Більше того, поштою вона отримала брошуру з «чорною міткою». «Сьогодні небезпечно залишатися в Криму тим, хто підтримує Україну та її цілісність, вважає себе громадянином своєї держави» – сказала Дворецька.
Даній кампанії передували постійні утиски кримських проукраїнських активістів, які підтримували Євромайдан в Автономній Республіці Крим. Ці погрози було частково виконано. 9 березня 2014 р. на залізничному вокзалі Сімферополя люди у камуфляжній формі без розпізнавальних знаків та з георгіївськими стрічками викрали двох кримчан – громадян України: Андрія Щекуна, лідера Центру бізнесу та культурної співпраці «Український дім», та Анатолія Ковальського, керівника шкільної ради української середньої школи в Сімферополі. 11 березня 2014 р. житель Сімферополя, громадський активіст Михайло Вдовиченко, повертаючись додому з антивоєнного протесту зник у центрі Сімферополя.
Ці люди також відомі в Криму як лідери українських організацій, що передбачає, що вони, ймовірно, також могли бути мішенями через свою проукраїнську позицію.
Після викрадення трьох українців у Сімферополі було розгорнуто широкомасштабне переслідування конкретних осіб, що підтримували територіальну цілісність України. Сьогодні кримські українці, які становлять приблизно 23% населення автономної республіки, є найменш захищеною національною меншиною в Криму, а їхні конституційні права грубо порушуються. Наприклад, українська мова більше не використовується в офіційних документах у Севастополі. У Таврійському національному університеті імені Вернадського була розформована кафедра української мови
Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, сказав: «У даних умовах саме Росія несе відповідальність за сьогоднішнє порушення прав людини в Криму. Ці порушення відбуваються під контролем Росії. Місцева влада не контролює ситуації і всіляко спонукає Росію перешкодити висловленню поглядів частини місцевого населення. Місцева влада провокує агресію однієї частини населення Криму проти іншої, які мають відмінні погляди» – сказав він.
