Тема: “День спомину Миколи Микитенка, ветерана, що здійснив акт самоспалення на Майдані Незалежності”

Анонс Прес-центру УКМЦ

Спомин про Миколу Микитенка – його донька Юлія Микитенко розповість про його життя та мотивацію його вчинку. «Він був воїном, воїном у душі. І війна була його покликанням. І, як будь-який воїн, він був готовий покласти життя за Україну. І він це зробив» – так під час церемонії прощання сказала Юлія.

Питання до обговорення:

Микола Микитенко був активним учасником Революції Гідності, отримав контузію під час подій на Майдані. Пізніше пішов добровольцем до лав Нацгвардії, був командиром взводу. Під час боїв під Слов’янськом отримав травму, несумісну з життям, однак вижив і повернувся на війну.

Його історія – це не лише біль однієї людини. Своїм вчинком Микола Микитенко висловив спільний протест людей, котрі пройшли війну. Розведення військ, примусове перемир’я, розмови про діалог із «тією стороною» – всі ці кроки не можуть не доводити до розпачу тих, хто тримав кордони ціною власного життя чи здоров’я. Говорити про його шлях і мотиви його вчинку, не дати його смерті загубитися в інформаційному шумі – найменше, що можна зробити, аби його «меседж» таки було почуто.

Також на вечір прийдуть представники акції «Весна_на_граніті», започаткованої як одиночний протест Ярини Чорногуз. Ярина було добровольцем медбату «Госпітальєри». Під час ворожого обстрілу був убитий її коханий. Це сталося в період так званого «перемир’я». Тож вимоги Ярини та інших активістів «Весни» збігалися з тими, які транслював Микола Микитенко (та продовжує транслювати Юлія).