Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя. Ці слова належать Софії Русовій – видатній українці, яка в часи УНР очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, була головою Всеукраїнського жіночого союзу, представляючи права українських жінок на міжнародних конгресах, та п’ять разів перебувала в ув’язненні через проукраїнську позицію та боротьбу за рідну мову. Проте її головний здобуток – закладання педагогічних основ нової школи. Саме на цьому сконцентрували увагу учасники розмови в рамках проєкту «Навколо постаті».
«Серед жінок-педагогів, мабуть, провідне місце. Я б це обґрунтував, насамперед, тим, що вона є фундаторкою національного дошкільного виховання, а з цього починається освіта. Бо саме Русова говорила, що в дитячому садку починає формуватися громадянин», – відмітив доктор педагогічних наук, директор Педагогічного музею України, укладач книжкової серії “Педагогічні републікації” Олександр Міхно.
У 1871 році разом із сестрою вона домоглася відкрити у 1871 році дитячий садок у Києві поблизу Оперного театру.
«Це був перший український національний дитячий садок, бо вихованцями були переважно діти старої київської громади. І саме цей садок, я б сказав би так образно, став порталом, через який Софія Русова увійшла в український національний рух, в українське національне життя», – додав директор Педагогічного музею України.
Ведучий Ігор Стамбол запитав в гостя, на чому базується концепція дошкільного виховання Софії Русової , яка дає певні орієнтири і в сьогоднішньому педагогічному процесі?
Олександр Міхно виділив три ключові принципи цієї концепції – індивідуальний підхід до дитини, відповідність соціокультурним вимогам часу і опора на національні традиції.
«Головна ж її заслуга, на мій погляд, в тому, що вона на рівні конкретних рекомендацій розробила методи і форми роботи в дитячому садку. Не просто в загальних рисах, а конкретно ліплення, малювання, співи, ручна робота. Вона виступала проти якихось лекційних занять для дітей, тому що це маленькі діти. Ще один звичайно важливий аспект в цій концепції серед форм і методів роботи посідав морально-релігійний аспект, який вона дуже тісно пов’язувала. Русова вважала, що релігійний цикл свят для маленьких дітей дуже важливий, бо він образний, це можна показати через персонажів і так далі. Діти це дуже гарно запам’ятовують. Ну і нарешті надзвичайно велику роль в її концепції відігравала роль виховательок, яких вона називала садівницями. Цитуючи Шевченка, вона підкреслювала, що вихователька має бути апостолом правди і науки, тобто моральним авторитетом», – відповів Олександр Міхно.