В рамках спеціального проєкту «Навколо постаті» мова зайшла про останнього командира УПА Василя Кука. Саме так називається книга Аліни Понипаляк, науковиці та громадської діячки, яка має значний внесок у дослідження українського визвольного руху. У 2017 вона стажувалася в Берлінському вільному університеті, і за стипендією німецько-української комісії істориків працювала в німецьких архівах. Це дозволило розширити кругозір і зібрати важливі джерела для подальших досліджень. Пізніше за її авторством в Національній академії Служби безпеки України була підготовлена серія книжок «Обличчя українського визвольного руху» в архівах КГБ». Ці видання Аліна і принесла до Українського кризового медіа-центру.
«Сьогодні дуже важливо говорити про те покоління, яке, на жаль, як на мене, сьогодні є непроговорене. Це борці визвольного руху Української повстанської армії, організації українських націоналістів. Тут п’ять постатей, п’ять історій того покоління, яке є нескорене, яке боролася за нашу державність ще в часи Другої світової війни. Серед них є і постать Василя Кука, яку мені була честь детально досліджувати в своїй попередній книзі «Останній командир УПА», – пояснила Аліна.
Головною метою тієї книги було не скільки описати постать і зробити її забронзовілою, скільки на прикладі історії Василя Кука розповісти, яким було все покоління.
«Я насправді в одну вервицю ставлю постаті Степана Бандери, Василя Кука, Романа Шухевича, Катерини Зарицької і інших яскравих діячів українського військового руху. Василь Кук цікавий тим, що ріс в типовому середовищі для тогочасної галицької молоді, зростав в типових умовах, народився за Австро-Угорщини, жив за часи Польщі, яка той час окупувала Галичину, потім Друга світова війна, совєтська окупація. Таким чином ця людина випробувала на собі всі обставини і всі історичні віги, які впали на долю нашої країни», – продовжила авторка.
Серед іншого є дві речі, які варто згадати, говорячи про Василя Кука. По-перше, саме на нього була покладена організаційна частина заходів з відновлення акту незалежності України у Львові. По-друге, заслуговує окремої уваги його просвітницька діяльність.
«Він збирав історії своїх побратимів. Я розумію його, тому що ми зараз живемо в умовах війни, коли ми втрачаємо своїх друзів, рідних, побратимів. Це все впливає на нас для того, щоб вивчати їхню історію і передавати її для майбутнього. Адже Василь Кук в часи Незалежної України зробив колосальну річ, як на мене. Він один з перших був тим, хто почав говорити в незалежній Україні, як воювала українська повстанська армія, за що вона воювала. Він проводив просвітницьку роботу серед молоді і, як я вже зазначила, для мене стало величезним відкриттям те, що він збирав ці історії своїх побратимів. А також в нього була мрія, яку він розпочав втілювати в життя ще в часи війни – Василь Кук почав писати історію ОУН», – відмітила Аліна Понипаляк.