Один із найбільших викликів у подоланні наслідків війни – це розмінування, особливо якщо довжина фронту вимірюється тисячами кілометрів, особливо якщо ворог – це добре озброєна армія, яка не жаліє ні артилерійських боєприпасів, ні найрізноманітніших мін. Під час воєнних кампаній 2022 року Україні вдалося на кількох напрямках суттєво відкинути окупантів, а отже, відкрилися великі території, забруднені вибухонебезпечними предметами. Розмінуванням займаються як ЗСУ (переважно на самому фронті), так і ДСНС та Національна поліція. Але обсяги такі, що роботи вистачить на десятиліття, тому Україні підставляють плече також міжнародні організації. Одна з них – Norwegian People’s Aid (NPA), тобто Норвезька народна допомога.
НАЛАГОДЖЕННЯ І ЗЛАГОДЖЕННЯ
NPA займається гуманітарним розмінуванням у багатьох гарячих точках світу, і у 2022 році вирішила попрацювати також в Україні. Для початку треба було залагодити всі бюрократичні питання – отримати необхідні ліцензії та дозволи, потім – сформувати команду, набрати і підготувати місцевих працівників. Розмінування вдалося розпочати влітку 2023 року.
Програмний координатор Марін ван Брукгофен раніше працював в Іраку. Він так порівнює українські реалії з тамтешніми:
«Масштаби проблеми в цих двох країнах можна порівнювати, але тип мінного забруднення цілком різний. В Іраку ми мали справу переважно із саморобними пристроями, а тут – із конвенційним озброєнням. Український випадок вирізняється, бо тут відкрито воюють дві держави з повноцінними арміями».
Програмний координатор оцінює співпрацю з українською владою як продуктивну, зазначає, що отримання всіх ліцензій і дозволів зайняло певний час, але це типова ситуація у світовій практиці. Масштаб роботи і стратегію він описує так:
«Проблема настільки велика, що це триватиме роками. Я б волів сказати, що за рік нас тут не буде, бо усе буде зроблено, але це нереалістично. Ми зайшли в Україну невеликою міжнародною командою, поступово розширюючи операції та залучаючи більше місцевих працівників, на котрих будемо дедалі більше покладатися в майбутньому. Саме такий наш підхід».
Зараз у програмі гуманітарного розмінування NPA працює близько 200 осіб, із них 14 двоособових команд нетехнічного обстеження і 16 семиособових команд із розмінування.
Перші не заходять на небезпечні ділянки, а займаються їхнім пошуком: збирають свідчення місцевих, обстежують території дронами, проводять лекції з мінної безпеки у громадах. Другі проводять технічне виявлення і розчистку ділянок довкола мін і нерозірваних снарядів, нейтралізацією яких потім займається ДСНС або спеціальні підрозділи ЗСУ.
За українським законодавством неурядовим організаціям дуже проблематично отримати дозвіл на самостійне знешкодження вибухонебезпечних об’єктів, бо для цього часто потрібен підрив на місці.
NPA – це перша неурядова організація, яка залучила до розмінування собак. У планах додати також потужні спеціалізовані машини.
У миколаївському офісі компанії я поспілкувався з технічно-польовим менеджером Ґері Бріном, який уже десять років займається гуманітарним розмінуванням і працював у багатьох країнах.
Він зазначив, що в Україні порівняно гарна інфраструктура і дороги, що доволі полегшує логістику, а також похвалив місцеві кадри: «Вони освічені і дуже швидко навчаються. В інших країнах часто буває так, що люди просто відробляють свою зарплату, тут не так – люди мотивовані».
Із несприятливих моментів він виділив два основні – брак можливості самотужки знищувати знахідки (хоча ця тема обговорюється ще з 2014 року) і мобілізація, через яку багато підготовлених NPA спеціалістів переходять в армію, і потрібно набирати і готувати нових.
НА ПОЛІ
Напівзруйноване село на схід від Миколаєва. Біля нього певний час проходив фронт. Росіяни залишили тут після себе лінію траншей, ями, у які вкопували артилерію, і мінне поле.
Це село далеко від центральної траси, тут нема важливої інфраструктури, тому його не розмінували відразу після звільнення. Біля села величезне поле на 367 тис. м2. Воно заміноване, тож місцеві фермери не можуть його обробляти.
Межі ділянки акуратно промарковані помальованими стовпцями і камінням. Біля невеликого майданчикаприпарковані білі позашляховики NPA. На брифінговій дошці написано актуальну інформацію:
Робочий день: 75; очищено: 4887 м2; середній добовий результат – 100 м2; знайдено 181 вибуховий об’єкт; нещасні випадки – 0.
На цій ділянці працюють 5 груп: 25 демінерів і 5 медиків. Припаркована евакуаційна машина, на якій раз на тиждень відпрацьовують пробні виїзди до лікарні, щоб тренувати навички та знати приблизний час евакуації у разі нещасного випадку. Перед заходом на територію відвідувачам треба заповнити спеціальний бланк: вказати групу крові і можливі алергічні реакції на ліки.
Демінери сьогодні не працюють, оскільки ґрунт занадто розмок, тому керівник однієї з груп Максим Максюта має час поговорити. Він родом із Херсона, пережив окупацію; терени, на яких мав бізнес, досі під росіянами. У червні 2023 року Максим долучився до програми NPA: пройшов місячний курс підготовки і зараз працює на цій ділянці. Я запитав, що саме привело його в розмінування, і почув у відповідь:
«Я допомагаю своїй країні. Коли повністю звільнять рідну Херсонщину, я сподіваюся поїхати туди розміновувати».
Анастасія Поламаренко до війни працювала фармацевткою у Миколаєві, а у вересні 2023 року перекваліфікувалася на демінерку, каже, що в білому халаті під кондиціонером кожен може працювати, а їй не вистачало гострих відчуттів. Разом із Максимом Анастасія детально розповіла, який вигляд має робота демінера.
Ділянки, де можуть бути вибухонебезпечні об’єкти, часто вкриті заростями. Після візуального огляду демінер спеціальним прутом-філером промацує, чи нема розтяжок, потім обережно і поступово зрізає рослинність і починає роботу з металодетектором. Складність полягає в тому, що він реагує на будь-який метал: цвяшки, пивні кришечки і т.д. Якщо місце обстрілювалося, то ґрунт просякнутий сотнями уламків різного розміру, деякі, як насінина, але детектор все одно видає сигнал.
Сапери ЗСУ та ДСНС у таких випадках використовують спеціальний щуп, яким поколюють землю під кутом, щоб намацати міни; у гуманітарних демінерів інший протокол: вони повинні акуратно підкопати до місця, де спрацював детектор, і знайти причину сигналу. Зважаючи на кількість металу в ґрунті, робота іде досить повільно. У середньому один демінер проходить біля 10 м2 за день. Коли трапляється вибуховий предмет, довкола нього все вичищається, щоб ДСНС було зручно його ліквідувати.
На цій ділянці демінери NPA вже знайшли 181 вибуховий предмет. Більшість із них – протитанкові міни, але були також протипіхотні, а ще нерозірвані ВОГи з підствольного гранатомета та АГС.
Максим нарікає на погодні умови, які сповільнюють роботу, а ще на місцевих, які заходять на неперевірені ділянки мінного поля.
НЕПЕРЕВЕРШЕНИЙ НЮХ
Із поля ми поїхали на базу NPA, де утримують спеціально натренованих собак. Вони можуть кардинально пришвидшити процес, оскільки реагують не на метал, а на вибухові речовини. Організація вирощує і дресирує їх у Боснії. Звідти в Україну приїхало 14 бельгійських вівчарок. Саме ця порода найбільш витривала. За стандартами компанії собак навчають команд норвезькою мовою, тому виходить цілком міжнародна схема: бельгійські вівчарки з Боснії, що розуміють тільки норвезьку, працюють в Україні з наслідками російської агресії.
Я поспілкувався з чотирма гендлерами (так називають інструкторів-кінологів). Усі вони собачники з більшим або меншим стажем і зазначають, що це дуже важливо, оскільки собаки не вміють говорити, тому треба досконало знати мову їхнього тіла і налагодити тісний і продуктивний контакт.
Собак дресирували з двомісячного віку. Протягом року їх вчили шукати тротил, тринітротолуол, гексоген і пластид спеціальними іграшками, відпрацьовуючи рефлекс нагорода за запах. Після завершення навчання тварин прислали в Україну. Кінологи три з половиною місяці налагоджували контакт зі своїми підопічними, після чого відпрацьовували роботу на тренувальних мінних полях. Тиждень до мого візиту в них була перша робота на справжньому мінному полі.
Вигляд усе має приблизно такий: на розчищеній від рослинності ділянці визначається ділянка завширшки в десять метрів; собака на одинадцятиметровому повідці проходить чітко за лінією від краю до краю, поступово просуваючись уперед; якщо тварина занюхує щось вибухове, то має присісти за метр біля того місця і втупити в нього свій погляд. Тварина не гавкає, не скаче довкола знахідки і не розкопує її, навпаки, зберігає дистанцію. Така скандинавська стриманість життєво необхідна в цій діяльності.
Чотирилапі демінери, як і будь-які живі організми, доволі примхливі: вони не можуть працювати в сильну спеку чи холод, після дощу, під час сильного вітру, на полях, оброблених хімікатами, чи на згарищі. Якщо усі ці вимоги задоволено, то собака перебуває на полі 8 годин: 4 працює, 4 відпочиває, при цьому всього за 15 хвилин вона здатна обстежити 100 м2. Як кажуть гендлери, собачий ніс – це найкращий детектор.
За два неповні дні чотири собаки обстежили 2000 м2 і вказали на два місця, де потенційно закопана вибухівка.
ВОЄННА ГІДРА
На базі NPA в Миколаєві стоїть техніка для машинного розмінування. Щойно залагодяться всі бюрократичні нюанси, вона також виїде у поле. Тандем демінерів, кінологів і техніки може давати максимально швидкий результат у цьому непростому і небезпечному завданні.
На жаль, роботи тільки більшає. Війна триває, росіяни будують мінні загородження на сотні кілометрів, вал артилерії не затихає. Забруднення землі вибухонебезпечними об’єктами відбувається у багато разів швидше, ніж розмінування. Це можна порівняти з міфічною гідрою, тільки тут після стинання однієї голови виростає сто, а то й тисяча. В Україні понад 174 000 км2 забруднено мінами та нерозірваними снарядами. Це, як дві Австрії.
Геракл убив гідру, коли дістався до її центральної золотої голови, і на цьому історія закінчилася. У нашому ж випадку навіть після смерті воєнної гідри, нам десятиліттями доведеться за нею прибирати.
Читайте інші репортажі про стійкість українців, які живуть і відновлюють свою країну в непрості часи – не опускають рук перед труднощами, а, навпаки, активно діють і отримують посттравматичне зростання, у рубриці «ВІДЧУВАТИ».
