Михайла Грушевського знають передусім як автора десяти томів монографії «Історія України – Руси». Він нанесений на банкноту, є пам’ятники, вулиці, але чи достатньо цього для присутності Грушевського в сучасному просторі? Для того, щоб розібратися в цьому питанні, а також поглянути на цю постать у фокусі її політичної діяльності, Ігор Стамбол запросив до Українського кризового медіа-центру фахових експертів.
Для Ігоря Гирича, завідувача відділу джерелознавства нової історії України Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, доктора історичних наук, старшого наукового співробітника, Грушевський – найвища постать двадцятого століття в Україні.
На думку вченого, довгий час народ України жив під інерцією того негативу, який виливався на Грушевського. Через те, що він програв, його вважали невдахою. Однак, останні 30 років показали, що ті речі, про які Грушевський говорив, почали збуватися. І чим далі ми рухаємось, тим видніше для нас стає ця постать.
«На жаль, забуваються такі речі, що власне саме Грушевський будував те українське суспільство, яке він піднімав на ту революцію. Ми знаходимось у певній коробочці всередині і не бачимо себе трошки на зовні. Йому довелось тягти воза за багатьох людей. Так, Україна тоді програла, але він був до кінця з України. Навіть коли повертався у 1924 році, робив це з надією, що буде потрібний для політики», – зазначив завідувач відділу джерелознавства нової історії України.
Щодо присутності Грушевського у сучасності, то для цього, переконаний Ігор Гирич, держава мало що робить. 150 років йому вона майже не відзначила. Немає фільмів, популярних книжок. Наукове вивчення Грушевського зараз пішло дуже далеко, а знання широкого загалу дуже низькі. Оці знання треба піднімати, і це неможливо зробити без держави.
З цим погодилась завідувачка Історико-меморіального музею Михайла Грушевського, кандидат історичних наук Світлана Панькова.
«Необхідно пропонувати нові формати. Потрібна книжка для малечі, для популярного читання. Окрім «Історії України-Руси» він за місяць написав Коротку історію України. Надзвичайно популярною була його ілюстрована «Історія України», адже народ любить картинки. В нашій колекції є унікальний примірник, написаний ідеальною на той час українською мовою. До нього дуже великий інтерес. Я вже не кажу про нарис історії українського народу, який Грушевський писав для ширшого загалу. Отак повинні працювати і ми. Він вивів українську історію на європейський рівень, і тепер нам потрібно вивести його ім’я на більш широкий загал», – закликала Світлана Панькова.
