Міжнародна експертна група «Козацький фактор в російсько-українській війні» ініціювала дискусію щодо свят, які пов’язані з українською військовою звитягою як від тяглости віків до сьогодення. У цьому переліку День захисників і захисниць, День українського козацтва та День Покрови, які збіглися в один день.
Координатор експертної групи, професор Українського католицького університету, доктор історичних наук Вадим Задунайський нагадав хронологію подій, які передували остаточному визначенню свята українського війська.
День українського козацтва формально був встановлений в серпні 1999 року тодішнім президентом Леонідом Кучмою. Проте, від початків відновлення українського козацького руху, який поширився по Україні в середині 80-х років, почали ходити маршами та відзначати День українського козацтва з прив’язкою до Покрови. Остання зміна відбулась у 2023 році, коли Володимир Зеленський підписав відповідний указ.
Цей процес він був плинний і безупинний від часів здобуття України Незалежності, зазначив Ветеран російсько-української війни, завідувач відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, керівник Центру дослідження життя і творчості Пантелеймона Куліша, доктор філологічних наук Олесь Федорук.
«Коли Советський Союз впав, і ми почали творити Українську державу, історична пам’ять поступово почала приходити і завойовувати уми українців, і оця традиція, якщо ми говоримо про Українську Повстанську Армію, про козацькі традиції поступово теж приходила і завойовувала від заходу до сходу уми українців. Це ж невипадково президент Порошенко 14 жовтня проголосив святом відзначення війська українського. До цього був тривалий процес утвердження цього свята вже в середовищі самих українців і це свято вже де-факто було українським та загальнонаціональним. На відміну від попереднього так званого свята 23 февраля цей процес він був безупинним і тільки Порошенко його легалізував і зробив на державному рівні державним святом», – відмітив Олесь Федорук.
Власну точку зору висловив і Ветеран російсько-української війни, Директор ГО «Сіверський інститут регіональних досліджень», доктор історичних наук, професор Сергій Леп’явко. Він зробив наголос на тому, що як на початку двадцятого сторіччя козака вибрали образом воїна, що було природнім, а для Галичини частково свідомим рішенням, так і на день козацтва, захисників і захисниць, якщо в образі українця в історії закріпився саме козак в такій ролі, то на який день було призначати День українського війська? Можна було б на 6 грудня, наприклад, але на цю дату вирішили не призначати.
«Я вважаю, що зіграла саме сила традиції, яка у нас десь переривалася. Десь пробували її знищити, але виявилося, що вона існує і не відпускає. Мислення наше влаштовано так, що воно шукає простіше рішення і опирається на якийсь символ. Коли весною 2014 року створювались добровольчі батальйони і потім стали називати підрозділи іменами гетьманів бригади, вже тоді був особливо помітний в символіці добровольців оцей козацький фактор. Виділення козаків з шаблями виступило відразу на перший план. Тобто символ козацтва дорівнював у мисленні людей воїну, і воїну найкращому, який бореться за свободу. І це природньо перейшло у те, що були прийняті такі рішення», – пояснив експерт.