Ліквідація Запорізької Січі 1775 року — одна з ключових подій в історії України, яка символізує втрату автономії, нищення самоврядного устрою та централізацію імперської влади на українських землях.
Ця історична дата стала приводом для проведення панельної дискусії «Від використання до забуття: зруйнування Запорізької Січі у 1775 році – реалізація російської імперської політики». Її учасники проаналізували, що сталося 250 років тому і закликали ретельно вивчити цю історію, зробивши висновки на майбутнє.
«Трагічна доля і Запорозької січі, і власне потім і Петра Калнишевського, його найближчих соратників, засвідчує, що будь-які спроби поставити у стосунках з Росією на підкилимні ігри, на доведення лояльності і так далі, яйця з’їденого не варті. В кінцевому рахунку, російська імперська політика і російські стратегії поглинення України і всіх сусідів працюють безвідмовно для Росії. Вона не відхиляється, незалежно від того, яку отримує політику у різних суб’єктах», – зазначив доктор історичних наук, завідувач відділу актової археографії Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко.
Втім він відзначив, що у запорожців була так звана золота карта.
«І це карта повернення до Кримського протекторату. І особливо перед знищенням Гетьманщини, або відразу після її знищення. Це б різко змінило ситуацію. І врятувало, між іншим, Польщу від першого поділу, потім другого поділу і так далі», – пояснив експерт.
На думку кандидата історичних наук, викладача Київської школи економіки Олександра Галенка, знищення Січі стало остаточним знищенням політичної організації українства, і далі використання його територіальних, природних і людських ресурсів так, як потрібно імперії.
«Це так само вкладається в парадигму московської політики до всіх підлеглих, не лише до українців. І ця політика, вона, по суті, є степовою монгольською. Якщо ви хочете, спочатку приводьте до присяги. Це одна річ. А по-друге, знищить політичну організацію, суспільну організацію. І це те, про що я сказав, згадуючи Казанський ханат, Астраханський ханат, Сибірський ханат і всі інші, коли Москва знищувала ці політичні структури, а далі вона використовувала людей. Більше того, в тому ідеологічному ключі, який імперії потрібен. Тоді можна було записати навіть козаків до російського народу і, звичайно, приписавши собі при цьому всі здобутки козацтва», – відмітив Олександр Галенко.
Доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ Тарас Чухліб нагадав, як у 1917-1921 роках відроджувались Січі, і розказав, в чому сьогодні українцям слід повчитись в поляків.
«Вони пам’ятають, що була перша Річ Посполита, яку знищили російські ті самі імперії, та ж сама Катерина. За Пілсудського це друга Річ Посполита. А зараз вони скрізь пишуть, що вони третя Річ Посполита. Подивіться, кого у Польщі обрали президентом – директора інституту національної пам’яті. А у нас в Верховній Раді ми не знаємо, які в нас традиції козацьких рад, які в нас традиції віча нашої Києво-Руської держави. І при цьому жаліємось на ту Катерину, говоримо про 250 років знищення Січі. Да забути треба ці дати. У Болгарії взагалі не пам’ятають османських султанів», – заявив Тарас Чухліб.
Учасники дискусії зійшлися на думці, що ліквідація Запорізької Січі — це не лише трагічна сторінка історії. Це попередження: свобода не дарується, її захищають і утверджують щодня. Для України цей ювілей — нагода переосмислити уроки минулого, аби не повторити його фатальних помилок.