Літописець українського козацтва – так говорять про Дмитра Яворницького, і це цілком слушно, оскільки саме цей видатний український історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник і громадський діяч заклав наукові основи дослідження історії Запорозької Січі та козацької доби.
Його ім’я носять навчальні заклади, вулиці та бібліотеки в різних містах країни, включаючи головний проспект Дніпра. Проте, чи достатньо вшанована ця людина у сучасній Україні? Про це та інше йшла мова із завідувачкою Меморіальним будинком-музеєм академіка Д.І. Яворницького, керівницею проєкту “КОД Дмитра Яворницького” Яною Тимошенко у спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру «Навколо постаті».
Вона досліджує його життя вже 20 років, і визнає, що Яворницький все ще маловідомий і незрозумілий навіть історикам, хоча це більш багатогранна постать, ніж воно здається на перший погляд і більш сучасна, ніж ми усвідомлюємо.
«В цьому році, реалізуючи проєкт «Код Яворницького», ми записали серію подкастів, де розмовляли про Яворницького, і намагалися подивитися на нього під сучасним кутом. Говорили про такі неочікувані речі, наприклад, як культурного і громадського діяча. Насправді, Яворницький був неймовірним лідером думок. Після цих 10 розмов, де лунало питання, що важливіше – він як історик чи як культурний громадський діяч, я почала думати в цьому напрямку. Бо якщо говорити про нього, що він просто історик, це взагалі не сказати нічого», – зазначила гостя.
3 листопада 1988 року меморіальний будинок-музей Дмитра Яворницького у Дніпрі було відкрито для відвідувачів. Господар називав його козацьким куренем і нерідко приймав в ньому не менш відомих гостей – Павла Тичину, Максима Рильського, Павла Усенка, Остапа Вишню, художника-баталіста Миколу Самокиша, славіста Агатангела Кримського, Марка Кропивницького, Миколу Садовського, Панаса Саксаганського.
«Я неймовірна вдячна тим людям, які створювали в 80-х роках цей музей, тому що я буваю в різних меморіальних музеях і не завжди експозиція створена так, як в садибі Яворницького. Ніяких етикеток, вітрин. Людина, яка приходила, ніби переносилася у ті часи і могла себе відчути гостем будинку Яворницького. Це був абсолютно відкритий простір. Навіть на столі були цінні предмети і стіл не був закритий склом і пластиком», – відмітила Яна Тимошенко.
Вона також звернула увагу на те, що раніше сюди у переважно російськомовному Дніпрі приходили поспілкуватися українською мовою і зустріти однодумців.
«Це був такий простір, в якому ми знали поіменно людей, які приходили на наші заходи. Вони ставали нашими особистими друзями, і залишаються ними і зараз. Ми намагалися, щоб ці люди не просто прийшли у музей, а щоб розуміли, що долучаються до такого культурного кола, де кожному дуже раді», – підкреслила завідувачка Меморіальним будинком-музеєм академіка Д.І. Яворницького.