Фільм «Тіні забутих предків» став одним із символів української культури двадцятого століття. В його створенні Сергію Параджанову допоміг Іван Чендей – письменник, кіносценарист, фольклорист, співзасновник Народного Руху та PEN-Ukraine. Приводом обговорити цю видатну постать в Українському кризовому медіа-центрі стала книга «Персональна справа Івана Чендея. Том 1», яка увібрала в себе архівні документи, що були багато років засекречені радянською владою.
Зі слів доктора філологічних наук, професор, завідувач відділу національної бібліографії Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Сидіра Кіраля, який взяв на себе основну роботу з підготовки книги, документи, що в ній розміщені, дуже глибоко і всебічно розкривають історію радянської цензури того часу і те, в яких ідеологічних рамках жив і працював письменник радянської доби.
«Якщо той чи інший літератор десь один крок відступав за межу так званого соціалістичного реалізму, за це його карали. Інколи для того чи іншого письменника це ставало особистою трагедією. За те, що Іван Чендей зумів мати свій голос, свою думку, своє бачення життя Закарпаття в радянських умовах, він був розкритикований, вбитий, як казала його дружина, і фактично відлучений від літературного процесу більше ніж на дев’ять років. Самі розумієте, що для справжнього митця, для справжнього письменника така пауза у творчому житті це фактично теж трагедія, і не всі ті, хто підпадав під прес радянської комуністичної цензури, витримували оцього натиску і залишались надалі самим собою. І тут надзвичайно важливу роль відігравала родина. У випадку із Чендеєм ми говоримо про його дружину», – відмітив Сидір Кіраль.
Донька письменника, учителька української мови та літератури Марія Чендей-Трещак надіслала відео звернення, в якому зазначила, що ми живемо в часі, коли переконуємося, що фраза «Ті, хто не знають своєї історії, не варті майбутнього» є не такою вже й банальною, а швидше аксіомою.
«Батько жив у часі, коли так само, як і нині, сміливим і мужнім було непросто. Ми, здається, немало знаємо про цей час, про тих людей, що так би мовити, творили атмосферу того періоду і щось таки по собі залишили в слові, але чого вартувало їм бути чесними, залишатися собою, опиратися системі, не завжди усвідомлюємо. Книжка «Персональна справа Івана Чендея. Історія роману «Птахи полишають гнізда», укладена професором Сидором Кіралем, є тим джерелом, яке не тільки містить неймовірно цінну інформацію про роман письменника і всі колізії збурення та процеси, пов’язані із твором і ролі цього твору в біографії Івана Чендея. Ця книжка – неоціненний внесок у вивчення часу, в якому він жив і творив», – підкреслила вона.
Як зазначив член Наглядової ради Української кіноакадемії Сергій Тримбач, Іван Чендей не просто письменник. Він людина культури, тобто культуротворець, який зіграв величезну роль у розквіті закарпатської культурної школи. Сергій Параджанов дізнався про цю школу у Федора Манайла, який потім був консультантом на «Тінях забутих предків» і взагалі посунув цю школу. Художниця Тетяна Яблонська просто переорієнтувалася не просто на захід України, а взагалі на західну культуру. Іван Чендей розумів такі речі, і тому дуже правильним було рішення залучити його до написання сценарію.
«У 60-і роки взагалі роль письменників на студії імені Довженка була дуже велика. І це одне з пояснень успіхів тодішнього десятиліття. Взагалі в ті часи люди культури активніше цікавилися суміжними мистецтвами. Письменники ходили на виставки і концерти, кінематографісти читали книжки. Зараз, на жаль, все це не так інтенсивно», – визнав Сергій Тримбач.
В обговоренні також взяли участь рецензент видання, кандидат філологічних наук, професор Галина Райбедюк і доктор філологічних наук, професор, лауреат премії імені Івана Чендея у номінації “Чендеєзнавство” Микола Васьків.
