В Українському кризовому медіа-центрі експерти обговорили ситуацію на ринку збору та утилізації батарейок у Києві і на рівні територіальних громад
Одна батарейка заражає 20 квадратних метрів землі або 400 літрів води. Це важливо запам’ятати, бо красномовно пояснює, чому вживані батарейки не можна викидати у звичайний сміттєвий контейнер. І хоча люди сьогодні про це вже знають, випадки трапляються. Про це розповів модератор дискусії, голова громадської організації «Еконація» Богдан Красавцев.
Він пам’ятає, як у Києві свого часу для таких цілей з’явились спеціальні помаранчеві контейнери «Київкомунсервісу». Сьогодні їх у столиці вже близько двох сотень.
Зі слів заступника директора цього комунального підприємства Ігоря Мороза, у Києві збір батарейок та елементів живлення триває 15 років.
«Працювали спочатку зі школами, ЖЕКами, керуючими компаніями, замовляли різного роду картонні коробки, куди кияни могли викинути батарейки. Поступово дійшли до контейнерного методу, хоча не всі відразу сприйняли цю ідею, адже ніде більше в Україні контейнери для цього не ставили. Всього за цей час зібрано понад 100 тон», – сказав він.
Ще у 2018 році за кошти Київського міського фонду охорони навколишнього середовища були закуплені спеціальні контейнери для зберігання таких відходів. Там батарейки накопичуються. Потім підприємство оголошує тендер на їх подальшу утилізацію, в якому участь компанії, що мають відповідні дозволи.
А що відбувається у регіонах? Очільниця коаліції Ukraine Support Team Олена Колтик відмітила, що говорити про те, що прифронтові громади думають, куди діти батарейки, було б цинічно.
«Ми з ними говоримо про відходи від руйнувань, і навіть це їм не на часі. В них на часі вистояти, відновити базові послуги для людей, а тоді займатись екологічними питаннями. Але це не означає, що всі громади однакові, і всі повинні чекати, поки війна закінчиться», – наголосила активістка.
Вона вважає, що Західна Україна теж відчуває на собі вплив війни, але дуже багато бізнесів релоковано саме туди, і цей регіон разом із Центральною Україною може більше дозволити собі займатися екологічною проблематикою.
«І до війни це не був якісь масовий рух. Це рух великих міст, де була компанія, де поставили окремі збори для батарейок. Якщо поїдете у громади, побачите, що ніхто там нічого такого не чув. Викидають куди попало. Якщо говорити про Закарпатську область, то які батарейки? Там все сміття річка забере», – визнала Олена Колтик.
На її переконання, таке питання потрібно вирішувати і на законодавчому рівні і за ініціативи громад.
«Втім, є і сучасні принципи кругової економіки, – нагадала Очільниця коаліції Ukraine Support Team. – Якщо говоримо про електричні та електронні прилади, є лайфхаки, які кожний може робити. Це про продовження життя приладів. Навіщо мені міняти телефон, якщо він працює? Коли ж захочу новий, то старий можу передати дітям, які не можуть собі це дозволити. В нас багато є старих ноутбуків. Ми хочемо новий, а старий викидаємо, а десь у Чернігівській чи Миколаївській області дітки з маминого смартфону виходять на онлайн-навчання. Віддайте його дітям».