Menu

Чи понесе Угорщина відповідальність за Корюківську трагедію?

Корюківська трагедія – наймасштабніший злочин проти мирного населення у роки Другої світової війни

1-3 березня 1943 року в селищі Корюківка Чернігівської області угорськими і нацистськими карателями було знищено близько 7 тисяч мирних мешканців. Розстріл українців і спалення населеного пункту відбувались у помсту за напад радянських партизанів на угорський гарнізон.

У зв’язку з 80 річчям трагедії та підготовкою відзначення на державному рівні 1 березня як дня пам’яті жертв Корюківки як наймасовішого знищення мирного населення у роки Другої світової війни в Українському кризовому медіа-центрі історики, воєнні і правові експерти представили результати досліджень цієї події та надали відповідні оцінки.

«На превеликий жаль, для широкого загалу словосполучення «Корюківська трагедія» мало що говорить. Це свідчить про те, що питання історичної пам’яті для української держави набуває можливості тільки сьогодні», – зазначив перший заступник Голови Держкомтелерадіо України, голова ОУН Богдан Червак.

За його словами, окрім Корюківки нацистська Угорщина скоїла багато злочинів і на іншій території України. Зокрема, у Закарпатті, де у 1939 році були проведені демократичні вибори, в результаті яких перемогла партія «Українське національне об’єднання». Її депутати проголосили Карпатську Україну як незалежну державу, ухвалили конституцію і сформували основні органи державної влади. Одразу після цього стотисячна окупаційна угорська армія як союзник фашистської Німеччини перейшла кордон і розвернула каральну операцію. Головний бій відбувся на Красному полі неподалік Хуста, де угорська армія зіткнулася з першим серйозним спротивом. Впродовж кількох днів Карпатська січ тримала фронт, але сили були не рівні і українці програли в бою.

«До речі, українські січовики стали першими європейцями, які зі зброєю в руках виступили проти нацизму», – підкреслив Богдан Червак.

Повертаючись до теми, голова ОУН розказав, що в той час без суду і слідства лише за підозрою у причетності до Карпатської Січі та ОУН угорські терористи розв’язали етнічні чистки в Діброві, Бороняві, Тячеві, Чинадієві, Перечіні, Квасах.

Виступаючий відмітив, що сучасний уряд Угорщини неодноразово закликав вшанувати «героїв», які під час Другої світової боролися за Угорщину на Дону. Цим він фактично визнав себе правонаступницею держави, яка виступала на боці Німеччини. Після такої заяви Угорщина має нести  пряму відповідальність за військову агресію проти Карпатської України.

«Будапешт вийшов на слизьку дорогу оскаженілого шовінізму, але від цього є ліки – український націоналізм та Збройні сили України», – зробив висновок перший заступник Голови Держкомтелерадіо України.

Його позицію підтримав директор Чернігівського обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського Сергій Лаєвський. Він додав, що ніколи Корюківська трагедія не розглядалася з точки зору причетності Угорщини. Проте, на підставі матеріалів Чернігівського процесу можна побачити не тільки широту злочинів угорців проти мирного населення на території області, але і відчути головний біль.

«Мова йде про зло, яке не було засуджене і покаране. Як наслідок бачимо реабілітацію злочинців владою Угорщини», – сказав Сергій Лаєвський.

На думку директора Харківської правозахисної групи та члена правління Міжнародного товариства “Меморіал” Євгена Захарова, можна також ставити питання про відповідальність за скоєний злочин збоку керівництва СРСР, оскільки настанова не рятувати цивільне населення, коли його знищують окупанти – сама по собі злочин. А коли його не засуджено, він повертається знову.