Menu

Деколонізація української культури – завдання і громадянського суспільства, і держави: “У процесі” з Вірою Агеєвою

У ПРОЦЕСІ. Present continuous. Практики деколонізації

14 вересня у прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулася чергова зустріч у межах Діалогової платформи Українського Дому “У ПРОЦЕСІ. Present continuous” – “Практики деколонізації. Діалог з Вірою Агеєвою”. Розмову модерував Олексій Ананов, куратор Діалогової платформи.

Віра Агєєва, літературознавиця, докторка філологічних наук, наголосила, що Україна тільки на початку шляху свого виходу з хвороби колоніалізму. 

“Жодна імперія не розпадалася безкровно, і Російська імперія без України жити не може. Утворюється вакуум, певна розгубленість, криза ідентичності. Залишилися уламки радянської, десь старосвітської, народницької ідентичності. Питання як заповнити цю порожнечу є важливим, і у нас нема часу на лікування. Якщо не заповнити це чимось, то можуть бути проблеми. Люди переосмислюють цінності, і зрозуміло, що апологети Пушкіна нікуди не ділися. Оцей вакуум потрібно заповнювати, але питання “що натомість?”. На мою думку, у людей є страх того, що ми залишимося “безкультурними”. Якби від 1991-го була б культурна політика, то сепаратизму на Донбасі не було. Потрібні освітні проєкти, пояснити, що нам є чим гордитися. Для мене “донецькі пацани” – це не Вітя Янукович, для мене це Володимир Сосюра, це Іван Дзюба, це Василь Стус”, – підкреслила Віра Агеєва.

Літературознавиця вказала, що зараз існує вікно можливостей, коли нас готовий чути світ і важливо, що ми як країна йому представимо. Треба показати, що у нас була висока модерна культура. 

“Перше, що зробили росіяни, коли прийшли в Крим – закрили музей Лесі Українки в Ялті. Видно, чимось заважав. Російська література починається з класицизму, в них немає давньої історії. Тому вони воюють за Сковороду, за Київську Русь. Бо якщо це забрати, то ніякої величі не буде. Нам потрібно зруйнувати російські міфи, і на рівні спецслужб. Треба позначати свій культурний простір. Потрібно позначити меморіальними дошками, наприклад культурну спадщину української культури. Потрібно щось робити з екскурсійними маршрутами”, – вказала Агеєва.  

У нас багато чого тримається на волонтерстві, наголосила літературознавиця, але є речі, які не можна зробити без держави. Усе те, що відбувається зі шкільною програмою літератури – це питання держави. Лишити російських письменників всупереч всьому – це якась іронія, наголосила Агеєва.

Науковиця нагадала, що вісім років війни Київський університет ім. Шевченка продовжував набір абітурієнтів на кафедру русистики. 

“Питання – навіщо? Аби вони пропагували ідеї. Аналізувати російські ідеї треба, але коли оця академічна професійна пушкіністика помре. Це необхідно для знищення російських міфів і ілюзій. Русистика потрібна для того, аби розуміти, як формуються їх ідеї, тобто для національної безпеки”, – резюмувала Віра Агеєва.