12 січня у прес-центрі УКМЦ відбувся круглий стіл на тему “Білоруські військові між вірністю присязі та спокусами від імперії”. Подія була організована ГО “Білорусь 2.0 робимо разом” і поєднала ветеранів українських та білоруських силових структур, безпекових експертів та громадських діячів.
Відкриваючи обговорення, Денис Стаджи, представник ГО “Білорусь 2.0 робимо разом”, наголосив: пресконференція спрямована на білоруських силовиків, які зараз слугують авторитарному режиму Лукашенка, а також на росіян – потенційних окупантів Білорусі. Стаджи провів паралель між нинішньою Білоруссю та Україною напередодні 2014 року – моменту старту російської агресії – і закликав зробити з цієї паралелі необхідні висновки.
Сергій Бульба, керівник ГО “Білорусь 2.0 робимо разом”, дещо нюансував таке порівняння ситуацій в Україні та Білорусі.
“Вважаю за потрібне розкрити білоруську ситуацію братам українцям. У вас заповнення силових структур російською агентурою почалося за Януковича – а в нас це відбувалося весь час Лукашенка, з 1994 року. Вже з’явилися цілі покоління, встигли вирости від звання лейтенанта до полковників та генералів”, – наголосив Бульба.
За словами ветерана білоруських силових структур, розрив між його колишніми товаришами по службі наростав поступово.
“У 90-ті силовики були частиною нашого народу. Спочатку ми могли “поштовахится” на якомусь мітингу, а потім це обговорити у найближчому генделику. Але це вже давно не так. Система Лукашенка сформувала нову касту небожителів. Причина поразки протестів – у тому, що в 2020 році не було розуміння, що треба боротися не з Лукашенком, а всією його пірамідою”, – вважає білорус.
Максим Майоров, експерт Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, повернув обговорення в бік досвіду анексії Криму в 2014 році. Він навів сумну статистику зради українських службовців та їх переходу на бік окупанта. Без найменшого спротиву присязі зрадили 70% українських військовослужбовців півострова, 74% прикордонників, 88% особового складу структур МВС та 84% спецслужбістів з СБУ.
“Окупація стала можливою завдяки цьому. Ці уроки можуть послужити й іншим країнам. Однак є й місцева особливість. Крим – це місце базування Чорноморського флоту РФ. Там де російські військові двадцять років сусідували з українськими – це найбільше відрізняє Білорусь від Криму”, – наголосив Майоров.
Віктор Ягун, генерал-майор Служби безпеки України, заступник Голови СБУ у 2014-2015 роках, більш детально зупинився на історіях зрадників з СБУ.
“Близько 90% зрадників – це дуже великий відсоток, як на мене. Одна з причин – що ці підрозділи були сформовані з місцевого контингенту. Це – негативний досвід. Керівний склад місцевих підрозділів органів держбезпеки має бути укомплектований вихідцями з інших регіонів. Якби кримчани служили у Львові чи іншому регіоні, ситуація зі зрадою була би іншою. Але ні – основна маса перейшла на бік ворога, тому що так вони забезпечували своє комфортне життя”, – поділився досвідом генерал Ягун.
Втім, розплата за зраду не забарилася. Колишні українські службовці отримали в окупаційних структурах принизливе прізвисько “інтеграл” – образливе слово для зрадників, інтегрованих у російські силові структури після анексії. Службу в ФСБ, за даними генерала Ягуна, в основному продовжують технічні співробітники, архивісти та інформаційники. Керівний склад та співробітники, причетні до прийняття рішень, програли та були витіснені з силових структур – їх розформували і “розпилили” за межі Кримського півострова.
“Ті, хто залишилися в Криму, “замазалися” в репресіях проти кримських татар та проукраїнських активістів. Поза Кримом – вони мають брати участь у силових діях, зокрема і на Донбасі. Двоє колишніх співробітників СБУ загинули у 2016 році на Північному Кавказі. Клеймо “інтеграла” в них там назавжди. А це – наслідок хибного для себе і країни рішення”, – резюмував генерал Ягун.
Дмитро Золотухін, ексзаступник міністра інформаційної політики України, розповів про свій досвід служби в СБУ до анексії та поділився історіями колишніх колег, які зрадили присязі та перейшли на бік окупанта.
“Наш меседж силовикам Білорусі має бути таким: не тільки лякати, що в російських структурах їм буде погано, але й взагалі пропонувати зберегти свою роботу – адже після зради вони її втратять. Українські силовики були зраджені Януковичем та Якименко. Те саме відбувається і в Білорусі – Лукашенко і голова КДБ Тертель зраджують своїх людей, підштовхують їх жертвувати честю заради служіння Лукашенку”, – наголосив Золотухін.
Факти зі справи Шеремета, вказав ексзаступник міністра інформполітики, показують, що білоруські спіцслужби тісно співпрацюють з ФСБ і, схоже, керуються звідти. І нагадав, що невиконання злочинних наказів є не зрадою, а дотриманням свого обов’язку перед народом, якому виголошувалася присяга.
Сергій Мокренюк, юрист,колишній співробітник прокуратури, голова ГО “Регіональний центр прав людини”, розповів про свій досвід роботи в прокуратурі та адвокатурі АРК напередодні анексії.
“Після 2014 в Крим з Росії їде той, в кого нічого немає – їде, як в Ельдорадо. В них відповідне ставлення до тих, хто там лишився з часів до анексії. А ті, хто зрадив присязі, змушені постійно доводити новому начальству свою лояльність. Найбільш огидні рішення щодо політв’язнів приймають одні й ті ж люди, і переважно всі вони – зрадники”, – поділився досвідом Мокренюк.
Євген Магда, експерт Інституту світової політики, узагальнив український досвід та виокремив уроки для білорусів.
“Давати поради іншим країнам – це хліб російських сусідів, хай вони його самі і їдять. Ми можемо говорити про наш досвід. Більшість силовиків у Криму виявилися зрадниками – це прикро. Але їх подальша доля виявилася незавидною. Зараз ми бачимо тривожні тенденції. Путін активно реалізовує проєкт з відновлення СРСР. Лукашенко заявляв, що 2022 рік буде роком нових союзів. Це “ж-ж-ж” – неспроста. Однак, український сценарій маловірогідний в Білорусі, там будуть свої рецепти”, – спрогнозував Магда.
