Питанню подолання викликів, які встають перед Україною на екологічному треку переговорного процесу про вступ до Європейського Союзу, була присвячена дискусія в Українському кризовому медіа-центрі.
Напередодні відбулася широка публічна онлайн-дискусія, присвячена посиленню інституційної спроможності державних органів в сфері захисту довкілля і управління довкілля. На ній було розглянуто низку важливих актуальних питань, які пересікаються з наскрізними тематиками – відбудовою України і шляхом до ЄС.
«Для того, щоб виконати всі вимоги Європейського Союзу до членства Україна має не лише прийняти законодавство. Необхідно також його впровадити. Для того, щоб воно не залишилось на папері, а діяло в Україні, нам необхідно в сфері довкілля щонайменше мати потужну інституційну систему, яка могла впровадити всі ті підходи, які працюють на сьогодні в Європейському Союзі», – наголосив Національний координатор Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, голова Національного екологічного центру України Руслан Гаврилюк.
В 2012 році був прийнятий сумнозвісний закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні. На думку експертки з екологічної політики Ганни Голубовської -Онісімової, він зруйнував екологічну систему державного управління, ліквідував підвідомчі міністерству природи обласні управління та поклав початок нескінченним спробам ліквідації найголовнішого центрального органу виконавчої влади у сфері охорони природного навколишнього середовища шляхом злиття з іншими центральними органами виконавчої влади, негативному впливу на довкілля яких якраз міністерство довкілля повинно запобігати шляхом провадження ефективної політики.
«Інституційна слабкість системи охорони довкілля України виявлена нами як одна з п’яти системних проблем екологічної політики, які призводять до її неефективності. Такого висновки дійшли дві робочі групи, які проводили аналіз ефективності впровадження екологічної політики», – в якості висновку зазначила спікерка.
Експертне середовище занепокоєне тим, що з розрахунку на сьогоднішню ситуацію, Україні доведеться виконати надскладне завдання.
«Нам потрібно імплементувати в українське законодавство 200 директив і регламентів Європейського Союзу. Як зробити так, щоб ми не затягнули це на сім поколінь, адже прийняття лише одного нещодавно прийнятого законопроекту по 75-й директиві фактично розтягнулось на 15 років цей, хоча він був в Угоді про асоціацію, які вже виповнилось 10 років?», – з таким питання ведучий звернувся до координатора Робочої групи 3 «Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека» Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, директора РАЦ «Суспільство і довкілля» Наталії Андрусевич.
Вона вважає, що має бути розуміння функціонал, який зараз мають державні органи, і мова не стільки про кількість персоналу, скільки про його спроможність виконувати ті чи інші функції.
«Тут є важливим підвищення спроможності, кваліфікації, розуміння європейського права і розуміння того, як це працює в ЄС. Також хотіла обов’язково зазначити питання знання мови для наших чиновників. Це важливо, тому що ми їдемо в Брюссель, де будемо брати участь в багатьох зустрічах і інших форматах співпраці», – відмітила експертка.
Наталія Андрусевич порадила дивитись на досвід інших країн, які вступали в ЄС чи зараз наразі також в процесі. Звісно немає якихось ідеальних рецептів. Кожна країна індивідуальна і Україні, зокрема особливо в контексті тих подій, які зараз відбуваються, це ще більш надскладне завдання. Захід відбувся в рамках проєкту: «Системні екологічні реформи на шляху до ЄС: взаємодія парламенту і громадянського суспільства». Проєкт реалізується громадською організацією Національний екологічний центр в межах Програми USAID РАДА: наступне покоління», що виконується ГО Інтерньюз Україна. Зміст події не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду Сполучених Штатів.