Як відомо, Європейська комісія рекомендувала розпочати перемовини з Україною про її вступ до Європейського Союзу. Серед питань, яке ще треба піддягнути на цьому шляху, у Брюсселі бачать стан регіональної політики. В звіті ЄК, зокрема, йдеться про те, що Україна має певний рівень підготовки у сфері регіональної політики та координації структурних інструментів, однак, прогрес, досягнутий у цій сфері протягом звітного періоду, названий обмеженим.
Експерти «UA-EU: Згуртованість і Розвиток», який реалізується ГО «Інститут громадянського суспільства» за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» зібрались в Українському кризовому медіа-центрі для того, щоб обговорити, що заважає рухатись вперед та запропонувати проведення змін в законодавчому, фінансовому та інституціональному вимірах та відповісти на питання регіональних журналістів.
Зі слів керівника групи радників проєкту, старшого радника з політики згуртованості ЄС Юрія Третяка, українська регіональна політика формувалась впродовж 2015-20 років і на сьогодні має декілька складових. Першою з них є система законодавства, яка базується на законі «Про засади державної регіональної політики» і законі «Про генеральну схему планування території України». Основою системи планувальних документів є Державна стратегія регіонального розвитку, регіональні стратегії, стратегії розвитку регіональних громад. Система фінансування базується на Державному фонді регіонального розвитку, обласних та місцевих бюджетах. Наступна складова – система моніторингу – лише знаходиться на стадії формування. А формують, реалізують і координують державну регіональну політику системи інституцій.
«На зараз ситуація тут лише погіршується. Проблем багато і говорити про них потрібно, щоб всі гуртувались навколо їх вирішення», – відмітив Юрій Третяк.
Зміни, внесені у закони «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про засади державної регіональної політики» породили суперечності у плануванні відновлення та розвитку. Так вважає старший радник з питань законодавства, експерт із законодавчого забезпечення регіональної політики Анатолій Ткачук.
У зв’язку з цим він рекомендує узгодити норми цих законів в частині планувальних документів стратегічного характеру щодо відновлення та розвитку, провести моделювання та здійснити необхідне районування української території щодо безпекової ситуації для визначення особливостей застосування законодавства та реалізації державних політик на цих територіях, а також внести зміни до Закону «Про засади державної регіональної політики для виправлення прогалин і гармонізації із законодавством ЄС.
«Визначення функціональних типів територій (ФТТ) не є придатним для застосування, – наголосив Анатолій Ткачук. – Не може бути 600 територій відновлення від Заходу та Сходу».
Що стосується системи фінансування, то на переконання експерта з інституційного забезпечення регіональної політики Віктора Подорожного, її координація має бути на центральному рівні, оскільки йдеться про підтримку з державного бюджету.
«Необхідно переглянути статтю 24-1 Бюджетного кодексу України щодо Державного фонду регіонального розвитку, наблизивши вимоги та процедури до процедур, передбачених у Європейському Союзі. Розмір фонду встановити на рівні 1,5 % видатків державного бюджету, третину фонду використовувати на реалізацію програм регіонального розвитку та проєктів загальнонаціонального значення, а дві третини – на реалізацію проєктів та програм регіонального розвитку, які випливають із стратегій розвитку регіонів та територіальних громад», – запропонував експерт.
Серед інших пропозицій Віктор Подорожний назвав розробку нових правил підготовки, розгляду та реалізації проєктів регіонального розвитку і переведення ідеї голосування у Дії за такі проєкти у голосування за громадські проєкти в окремий фонд громадських ініціатив.
Експерти нагадали, що більше половини видатків державного бюджету – це кошти, надані нам партнерами або взяті у кредит. До цього треба додати, що з наступного року місцеві бюджети позбавлені надходжень з ПДФО військовослужбовців. В результаті може постати дуже серйозна проблема утримання впродовж найближчих двох років інфраструктури у територіальних громадах. Для того, щоб цього уникнути, європейські партнери запропонували Інструмент для України у розмірі 50 млрд євро. 15 % коштів від першої частини можна буде направити на розвиток регіонів і громад.
«Виходячи із сьогоднішнього курсу, ми приблизно розраховуємо на 240 млрд. гривень до 2027 року або 60 млрд. на рік. І тут постає питання, яким чином витратити ці кошти? Ми пропонуємо по 20 млрд. направити на реалізацію програм регіонального розвитку та стратегій регіонів, 15 млрд. на субвенцію територіальним громадам і 5 млрд. на реалізацію національних проєктів. Наприклад, перешивання колії на євроколію може серйозно вплинути на експорт продукції з українських регіонів», – додав Анатолій Ткачук.
На його думку, такий підхід дасть змогу компенсувати втрати місцевих бюджетів, викликані війною і зняттям надходжень від ПДФО військовослужбовців.
