Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус у спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру «Кава з Трощинською» розказав, що він думає про стан російської економіки, що рятує українську і чи треба вводити так зване економічне бронювання
За його оцінкою, наприкінці 2024 року постане реальне питання використання Кремлем коштів росіян, які зберігаються на банківських рахунках. Комуністи називали це експропріацією. Це наближається, бо значною мірою Росія фінансує свої видатки за рахунок Фонду національного благополуччя. Вже і «Газпром» – основна структура, яка раніше його наповнювала – просить з нього грошей. Однак, фонд не гумовий, і якщо така тенденція продовжиться, цього року він може припинити своє існування. А резервів у Росії немає. Тоді доведеться фінансувати війну, розв’язану проти України, або з економічних коліс, або завдяки кредитам. І тут також не все просто. Хоч Китай і демонструє проросійський нейтралітет, навряд чи він буде допомагати. Він як і інші країни думатиме, а що буде з цими коштами, якщо Росії не стане.
«Є розрив між теорію і практикою. Коли запроваджувались санкції, думали, що вони працюватимуть як очікується. На практиці все було далеко не так. Санкції обходяться. РФ знаходила можливості організації паралельного імпорту. Заборона реекспорту у Росію підсанкційних товарів з’явилась лише у 13-му пакеті санкцій. Треба брати до уваги і те, що санкції проти Росії запровадив тільки Захід, і тому вона спокійно торгувала з країнами Глобального Півдня», – пояснив експерт.
В тому, що російська економіка до цього демонструвала більшу стійкість, ніж очікувалось, Іван Ус вбачає також запозичення досвіду Третього Рейху і сучасного Ірану.
«А що з економікою України? За що всі ці роки вона живе?», – запитала Тетяна Трощинська.
Наша економіка стоїть два роки за рахунок зовнішньої допомоги. Взяти державний бюджет на 2004 рік. Доходи – 1,7 трильйони, видатки – 3,4 трильйони. З 2022 року такий розрив закривався міжнародними грантами та кредитами. Останнє, як правило, передбачає певні умови, які ставлять перед Україною Міжнародний валютний фонд та Європейський Союз в контексті виконання реформ.
Головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень впевнений, що українці з огляду на це будуть вимушені десь обмежувати себе. Це неминуче. І це багатьом не сподобається, як не подобалось населенню тих країн, які рухались до ЄС. Але це питання не варто драматизувати.
«Як людина, яка захистила кандидатську по Світовій організації торгівлі, скажу, що коли Україна приєднувалась до СОТ, було багато розрахунків. Писали, що найбільше програє український АПК. І от ми 16 років у СОТ і бачимо, що АПК України так піднявся, що країна перетворилася у вагомого світового гравця ринку продовольства. І це, до речі, стало одним з факторів, які спровокували протести з польської сторони кордону. Цей випадок показує, що українському аграрному сектору буде дуже важко приєднуватись до ЄС, бо є Польща, і цей момент треба буде якось вирішувати з Єврокомісією.
«Коли кажуть, скільки грошей знадобиться Україні для євроінтеграції, то на думку європейських аналітиків, цифра, яка базується на подібному досвіді Польщі та інших країн, трохи не вірна. Український АПК може себе прокормити, і не буде потребувати тих коштів, які потребували фермери в інших країнах. Отже на цьому можна зекономити», – додав Іван Ус.
Повертаючись до проблем українського бюджету, головна редакторка Громадського радіо поцікавилась в гостя доцільністю введення економічного бронювання, оскільки прибічники цієї ініціативи вважають, що вона сприятиме наповненню таких необхідних бюджетних надходжень.
З однієї сторони, експерт побоюється, що це може створити великі корупційні ризики, оскільки у суспільстві це будуть розглядати як певний хабар. З іншої, бажано економічно не програти цю війну.
«Чому ще хвилюються за мобілізацію? Є ризик переходу підприємств у тінь. Тому необхідно знайти таке формулювання, щоб економіку не позбавити грошей. Щоб вона витримала», – зазначив він.
Іван Ус не виключає, що будуть підняті податки, які сприятимуть більш економічному оновленню армії, і не треба буде ніяке економічне бронювання для підприємств. «У нас за два роки повномасштабної війни податки ще не підвищувались, а це досить дивно для воюючої країни… Я розумію, що мобілізація потрібна. Але, можливо, питання не в тому, що потрібні фізичні люди. Може, треба шукати вирішення через оновлення підходів до війни, зменшення кількості людей, які воюють, щоб економіка працювала».