Жителям Ізюма Харківської області волонтерська справа знайома ще з травня 2014 року, коли вони прийняли перших біженців із Луганської та Донецької областей. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року ізюмчани продовжують солідаризуватися та надавати взаємодопомогу.
Будинок для ВПО так і залишився недобудованим
У 2014 році в приміщенні редакції газети «Обрії Ізюмщини» був створений волонтерський центр «Під аркою», який допомагав внутрішньо переміщеним особам знайти прихисток, дітям влаштуватися до дитячих садочків та навчальних закладів, батькам знайти роботу. Сюди приносили продукти харчування, речі, побутову техніку тощо. Ізюмські волонтери створили разом із переселенцями громадську організацію «Нова мета», яка реалізувала багато цікавих заходів та ініціатив для згуртування ВПО.
А ще ізюмчани мають досвід військового волонтерського руху. Тоді, в далекому 2014 році ізюмські медики першими прийняли поранених українських військових, надавали їм необхідну медичну допомогу. Мешканці організували харчування для військових, які розмістилися в місті, активісти здавали кров для потреб міської лікарні.
До початку великої війни в Ізюмському районі проживали 12500 вимушених переселенців з Донбасу, що є найбільшою кількістю з-поміж районів Харківської області. Велику фінансову допомогу ВПО надавали міжнародні організації, такі як Червоний Хрест, ООН, ЮНІСЕФ та інші.
В Ізюмі було побудовано двоповерховий гуртожиток для переселенців, влітку 2022 року мало закінчитися будівництво ще одного будинку для переміщених родин з дітьми, але повномасштабне вторгнення російської армії на територію України не дало можливості закінчити розпочату добру справу.
Волонтеру вдалося вивезти з Ізюма 40 чоловік
З 24 лютого 2022 року ізюмчани також проявили солідарність і взаємодопомогу. Люди допомагали один одному знаходити безпечні місця, щоб ховатися від авіаударів та артилерійських обстрілів, ділилися харчами та теплими речами. У перші дні березня жителі Ізюма почали масово залишати свої домівки і виїжджати за межі Харківської області.
Серед тих, хто допомагав евакуюватися з міста, – підприємець Олександр Рогулін. Він на власних автомобілях під обстрілами ворожої армії вивозив земляків у безпечні міста Донецької області. Потім знову повертався і забирав чергові родини. Перевага надавалась сім’ям з дітьми та людям похилого віку, а також тим, хто не мав власного авто. Волонтер згадує про людяність ізюмчан, які не покидали домашніх тварин, а забирали разом з валізами своїх собак та котів. До моменту, поки не були підірвані мости через річку Сіверський Донець, Сашкові вдалося вивезти з Ізюма 40 чоловік.
З перших днів війни Олександр допомагав новоствореному ізюмському батальйону Територіальної оборони.
Покидаючи місто, він розумів, що перш за все рятує життя своє і своїх рідних. Виробництво, яке залишив підприємець у тимчасово окупованому місті, розграбували та зруйнували російські окупанти. Так звані «визволителі» поцупили і вивезли коштовне обладнання, метал та автомобілі.
Переїхавши на тимчасове проживання до іншого регіону України, Олександр продовжив займатися благодійністю. Долучив до цієї справи ще одного земляка Костянтина Бавера, який надає для перевезення продуктів харчування та необхідних речей свою вантажівку. Один раз на місяць Сашко перевозить вантаж для потреб військових, які беруть участь у бойових діях на території Ізюмського району. Продукти харчування, ліки, засоби гігієни, вода та інші необхідні речі потрапляють не лише до оборонців, але й до мирного населення, яке залишилося жити в зоні бойових дій, а також до малечі будинку-інтернату на підконтрольній Україні території.
Кожен візит на передову дає йому можливість поспілкуватися з земляками, дізнатися про реальну ситуацію на фронті, сформувати новий пакет замовлення для майбутнього візиту. Допомагають волонтеру земляки і друзі, які роз’їхалися по всьому світу. Сашко не дуже охоче погоджується розповідати про свою діяльність, хоча журналіст «Радіо Свободи» Сергій Горбатенко зробив вже декілька сюжетів про ізюмського волонтера.
Ізюмчани постачають на передову позашляховики
Троє інших ізюмcьких волонтерів – Аркадій Зінченко, Костянтин Дзюбенко та Ігор Юрійчук – навчалися та отримали середню освіту саме в тій школі, яку в березні 2022 року розбомбили російські літаки. Усі троє хлопців виховувалися в родинах педагогів, їхні матусі працювали вчителями в ізюмських школах. Можливо, цей фактор також вплинув на їх патріотичну позицію.
З моменту російського вторгнення в Україну у 2014 році багато ізюмчан відчули, що не можуть стояти осторонь і пішли добровольцями на військову службу в Збройні Сили України. Наприклад, Аркадій відслужив в зоні АТО/ООС три роки, Костя та Ігор долучилися до волонтерської організації «Save Ukraine», де знайшли джерело енергії в допомозі нашим захисникам.
Як виявилося, в різних куточках країни та за її межами є багато наших земляків, які допомагають українській армії та своїм рідним, що лишилися на тимчасово окупованій території. Українці здатні багато на що. Благодійністю опікується чи не кожен другий, не звертаючи уваги на вік, сферу діяльності та досвід волонтерської справи.
Так і наші земляки, випускники ізюмської школи № 4 допомагають ЗСУ. Нещодавно для потреб захисників Харківщини був придбаний позашляховик, який перевезли з Польщі. Перед тим, як передати авто військовим, волонтери перевірили його на СТО і перефарбували у кольори хакі. Це вже другий автомобіль, який наші хлопці передали українським захисникам. Попередній, на жаль, згорів під час бойового зіткнення.
Та на цьому хлопці не зупиняються – у серпні придбали ще один позашляховик, який поїде захищати землі Слобожанщини.
Основне спільне – небайдужі!
Український волонтерський рух – це унікальний досвід, набутий під час захисту держави у цій війні. Стрімке зростання рівня громадянської свідомості, згуртованості, єдності та взаємодії, що розпочалося зі спільної участі у протестних акціях 2013-2014 років і згодом трансформувалося в потужний волонтерський рух, аналоги якому в світі важко віднайти, є свідченням народження української політичної нації. Процес, який у розвинених країнах тривав як мінімум десятиріччями, в Україні в умовах спільного протистояння російсько-терористичній агресії зайняв лише кілька років.
Сьогодні волонтери – соціальна група з найвищим рейтингом довіри населення. Головними рисами українського волонтерства є висока мобільність, оперативність, зразково вибудувана логістика. Його основу складають небайдужі громадяни, які вже вісім років поспіль підтримують українську армію. Ці громадяни належать до різних професій та соціальних груп, відповідно, володіють різними фінансовими можливостями та ресурсами, але можуть бути охарактеризовані одним спільним словом – небайдужі.
Дякуємо кожному за особистий внесок у майбутню перемогу. Віримо в ЗСУ, долучаємося до волонтерського руху і підтримуємо морально та матеріально своїх близьких, які опинилися в тимчасовій окупації та в зоні бойових дій. Все буде Україна!
Кость Тарасюк
07.08.2022
Матеріал підготовлений у рамках проєкту Local Media Support Initiative, що реалізовується УКМЦ за підтримки International Media Support IMS