Menu

Катерина Єгорушкіна: Дитяча література – це серйозно

Катерина Єгорушкіна -  про казки для дітей та історії для дорослих

Для розмови у форматі «Навколо книги» Ігор Стамбол запросив письменницю, казкотерапевтку, тренерку з розвитку креативності Катерину Єгорушкіну. Бажання зайнятись літературною творчістю в неї з’явилось у 7 років, коли почала писати вірші. Першу книжку — поетичну збірку «Пульсація миті» — було видано на Грант президента України у 2006 році. За сценаріями Єгорушкіної створено мультсеріал з мінної безпеки на замовлення Unicef. Вона також підготувала до видання серію книжок «Казки про корпоративні цінності» для кількох міжнародних компаній (Epam, Luxoft, Київстар, Boehringer ingelheim, Bell та ін.). Її інноваційний проект «Казки про цінності» здобув Міжнародну премію Event Awards (2016). А у 2018 році письменниця виступила на міжнародній конференції TEDx з темою «Казки та цінності майбутнього».

«Я є досить м’якою людиною, але в деяких питаннях дуже цілеспрямована. За цим своїм планом рухалася, і в 11 років вже спробувала написати перший роман, який загубила в потязі на третій поличці. Потім різні оповідання. В 15 років в мене вже була упорядкована збірка, яку я подала на конкурс «Гранослов» і стала його дипломантом», – згадує вона початок свого літературного шляху.

Сьогодні в творчому доробку письменниці багато дитячих книжок. Одну з них, якщо пощастить читачу, ще можна придбати в книгарні. Книжка має назву «Різдво і мої 12 бабусь». За сюжетом, дівчинка Марія з батьками і двома братиками щороку вирушають на Різдво до однієї зі своїх бабусь – як рідних, так і двоюрідних.

Катерина Єгорушкіна вважає дитячу літературу дуже серйозним жанром, тому і про цей твір говорить, що він скоріше про ідентичність.

«Вона була написана до повномасштабного вторгнення і вона про українців у світі, про українську діаспору, про те, як в еміграції зберігати свою національну ідентичність, можливо, брати щось від інших народів, але все одно лишатися собою. І хоча книжка художня, в дуже багато всього пізнавального. Днями я одержала з Канади класний відгук на неї. Там одна з дівчат принесла цю книжку у недільну українську школу і почала розповідати про те, як в кожній країні українці зберігають свою ідентичність і відзначають Різдво. В світі нас багато, і там трохи є про те, внаслідок яких обставин українці потрапляли в різні країни. Ми і про це згадуємо. І що для мене було дуже важливо – книжка закінчується розділом «Різдво в Україні Різдво в Криворівні», де дівчинка приїжджає до однієї зі своїх бабусь і пізнає неймовірні традиції гуцульської коляди. В багатьох країнах Різдво комерціалізоване, а нам все ж таки вдалося зберегти ту автентику», – переконана авторка.

Вона не зосереджується виключно на літературній діяльності, і має досвід створення кількох проєктів. Серед них книжковий інформаційний портал «Майстерня Доброї Казки». Його Катерина разом з подругою заснувала у 2008 році.

«Нам хотілось робити щось таке творче. Просто на базі орендованої квартири подруга – художниця зробила вивіску «Майстерня доброї казки» і ми там проводили різні творчі зустрічі. Потім зрозуміли, що це вже виходить за межі цієї орендованої квартири, і я створила групу у фейсбуці. Потім проводили різні зустрічі, тренінги, майстер-класи зі створення казок для дітей і дорослих. Цей проект і досі триває в різних варіаціях», – говорить письменниця.

Благодійна ініціатива «Посилки Доброти» –  ще один проєкт, заснований Катериною Єгорушкіною. Ідея виникла у 2014 році в часи Майдану.

«Моїй старшій донечці Даринці було кілька місяців і мені хотілось чимось допомогти, бути корисною на Майдані. З маленькою дитиною там було небезпечно. Я думала, що можна зробити робити і врешті заснувала проект, – пояснює авторка. – Спочатку це були просто книжки терапевтичного спрямування для того, щоб підтримати дітей, які втратили батьків на Майдані. Я створювала ці посилки, додавала туди іграшки ручної роботи. В мене були майстри, які ці іграшки виготовляли інколи за сюжетами моїх історій. Далі проєкт розрісся і тривав фактично до повномасштабного вторгнення, поки я не переїхала. Зараз просто не маю, де цим займатись. Переключилась на більш мистецькі проекти»