Дослідити зв’язок українського козацтва з повстанським визвольним рухом взялись історики – учасники експертного обговорення «Українське повстанство в ХХ ст.: козацький вимір».
На думку доктора історичних наук, завідувача кафедри історії та археології Маріупольського державного університету Володимира Романцова, активний повстанський козацький рух з кінця шістнадцятого століття був обумовлений відсутністю української державності в той час.
«Цим користувалися і Річ Посполита і Московська Імперія уже у вісімнадцятому-дев’ятнадцятому століттях, намагаючись встановити всебічний контроль над українськими землями., – заначив він. – Українці відчували гноблення в різних сферах свого життя, не мирилися з цим, і з цього виникали повстанські рухи, до яких приєднувались різні верстви населення».
«Безумовно, якщо ми ведемо мову про повстанські традиції, ці витоки губляться в середньовіччі і потім вже на початку модерних часів ще активніше розвиваються. Проте, якщо ми ведемо мову вже ближче до двадцятого століття – власне про революційну добу -то я хотів би підкреслити, що як на мене, дуже важливим було те, що саме українське суспільство, котре в момент падіння імперії отримало можливість для власної ініціативи, реалізації власних проектів, зорієнтувалася на основі козацької військової демократії. Оці елементи військової демократії і військової організації посприяли тому, що величезна кількість повстанських структур виникла на території України», – зі свого боку відзначив доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, координатор експертної групи «Козацький фактор у російсько-українській війні» Вадим Задунайський.
Він додав, що навіть формальний вимір зв’язку з козаччиною продемонстрували ті самі вільно козацькі угрупування, бо це була така народна ініціатива, яка йшла знизу, а потім була підтримана згори. Це включилося в той самий процес, коли вже вільно козацький рух увійшов в протестні дії проти наступу радянських формувань Червоної армії. Потім вони задіяні були в повстаннях проти гетьмана Павла Скоропадського, і в подальшому чи то проти білих, чи то проти красних, чи то навіть проти директорії УНР теж задіяні були повстанські рухи.
В залежності від того чи іншого регіону це мало свої особливості. Це підкреслив кандидат історичних наук, член експертної групи «Козацький фактор у російсько-українській війні» Ігор Дрогобицький.
«У формаціях новітньої доби, коли ми говоримо про Карпатську Січ, період Другої світової війни і пов’язаний з цим національно-визволений рух опору, то навіть в назвах і формулюваннях революційного крила Організації українських націоналістів використовувалась назва козак. Курінь, рій, чота, сотня – це все зберігалося. Проявлялось це не стільки у зовнішніх проявах, скільки у підв’язці до козацької традиції, етосу козацького лицарства, до цього служіння», – наголосив науковець.
Що з козацьких традицій використовують сучасні збройні сили? Відповідаючи на це питання, кандидат історичних наук, молодший сержант Центру досліджень воєнної історії ЗСУ Артем Папакін заявив, що в першу чергу йдеться про пам’ять, про нашу свою власну військову історію і ті процеси, які зараз відбуваються, а саме надання почесних найменувань бригадам, іншим формуванням збройних сил, якраз продовжують таку традицію. Використовують імена гетьманів, очільників УНР.
«Щоб говорити про якісь практичні прийоми, які застосовували козаки чи вільне козацтво, повстанці того часу, то треба враховувати ті зміни у військовій справі, які відбулись з того часу. Тим не менш, є, наприклад, Сили спеціальних операцій, одна з функцій це якраз організація повстанських спротиву на окупованих територіях», – відмітив військовослужбовець.
Наприкінці дискусії Вадим Задунайський висловив впевненість в тому, що в подальшому ця робота продовжиться: «Будемо намагатися підсилювати наші збройні сили, нашу країну за допомогою опертя на козацьку спадщину, бо недарма у нас гімні співається: «І покажем, що ми браття козацького роду»
