Вадим Свириденко – Уповноважений Президента з питань реабілітації учасників бойових дій. Він – колишній військовий, має гіркий досвід оточення, важких поранень, втрати кінцівок, лікування і повернення до життя, в якому хоче змінити застарілу радянську систему реабілітації.
Як це зробити і якого масштабу набула ця проблема? На ці та інші питання Вадим Свириденко відповів Головній редакторці Громадського радіо Тетяні Трощинській у спеціальному проєкті Українського кризового медіа-центру «Кава з Трощинською».
Україна вочевидь перетворюється у країну ветеранів. Скільки їх буде по закінченню війни сьогодні ніхто не може спрогнозувати, і вже зараз всім зрозуміло, що тема реабілітації учасників бойових дій під час широкомасштабної фази війни стає величезним викликом не лише для держави, а й всього суспільства. Що робиться для того, аби його подолати?
«За ці 10 років, що Україна увійшла у війну, з’явилось багато напрацювань, – розповідає гість. – Є закони, реабілітаційні центри, пакети НСЗУ, протез-хаб. Ветеранська тематика піднята на всіх рівнях. Поставлена задача зробити реабілітаційний центр у кожній області, і це різні види реабілітації. Адаптація до цих змін здійснюється швидко. Коли заходжу до людей, в кого ампутована одна кінцівка, говорю, що їм повезло. Це не ампутація. Через 3 місяці будете бігати, і навіть не відчуватиме, що немає ноги».
Багато проблем, разом з тим, залишаються. Ведуча нагадала про критику роботи військово-лікарських комісій і медико-соціальних експертних комісій. Занадто багато бюрократії. Іноді люди кажуть, що не треба їм ніяких виплат, лише б не стояти в цих чергах. Що зміниться в цьому плані?
«Це ще радянська система надання інвалідності, оформлення втрати працездатності, – пояснив Вадим Свириденко. – Зараз все йде до спрощення. Будуть електронні черги. Також створюються патронатні служби. Раніше це було покладено на плечі волонтерів. Крім того, ми багато працюємо з територіальними громадами, щоб вони теж приєднувались до цієї роботи, сприяли появі соціальних менеджерів, які б вели питання учасників бойових дій. Такий фахівець має знати, до кого прийти, який взяти папірець і навіть надати первинну психологічну допомогу».
А як вести себе з пораненим ветераном, щоб його не образити?
«По-перше, не потрібно показувати пальцем, – радить Уповноважений Президента. – Не кидатись на людину, аби їй допомогти відкрити двері. Просто запитайте: «Чи потрібна допомога?» Він скаже: «Я скористаюсь вашою допомогою, дякую». Це буде коректно. Також не слід запитувати, скільки він вбив. Ми йшли захищати країну, є захисниками, і такі питання звісно ображають. Особливо, коли ветеран йде у школу, а там батьки кажуть дитині задати це питання, і таке буває».
Розказав Вадим Свириденко і про можливість медичним закладам взяти на себе відповідний пакет послуг Національної служби здоров’я України.
«Закладам це безумно цікаво, адже фінансування на кожну особу збільшується. Але є вимоги. Щоб були психіатри, психологи, хірурги, логопеди. І ця команда має бути на певну кількість пацієнтів. І справа лише в кваліфікації фахівця. Людина має бути підготовлена. Якщо вона ніколи не зустрічалась з такими травмами, не спілкувалась з травмованою людиною, з себе вона може тільки видавити «Все буде добре». Не працює «Все буде добре»», – гірко посміхається Уповноважений Президента з питань реабілітації учасників бойових дій.
Такі фахівці готуватимуться за програмою «Рівний – рівному». Вона допоможе донавчити людей, щоб вони могли якісно поспілкуватися з ветеранами.
