У Києві підбили підсумки серії міжрегіональних молодіжних діалогів про майбутнє Криму. Воркшопи відбулися у семи містах України за участі понад 250 молодих людей.
У Пресцентрі УКМЦ відбувся брифінг, присвячений результатам воркшопів “Крим і молодь: візії стійкості, цінності згуртованості”. Учасники презентували ідеї, сформульовані українською молоддю щодо майбутнього півострова після деокупації, та наголосили на ролі молодих громадян у процесах реінтеграції.
“Це інвестиція в майбутнє України”
Модератор заходу Євген Бондаренко нагадав, що з березня по травень 2025 року воркшопи пройшли у Харкові, Львові, Києві, Дніпрі, Одесі, Полтаві та Острозі. Вік учасників — від 16 до 29 років. Серед них були студенти, активісти, ВПО з Криму та інших окупованих територій.
Міжнародний експерт Дмитро Теперик підкреслив: методика воркшопів базувалася на аналізі минулого, теперішнього і уявленнях про майбутнє:
“Нинішній молоді важливо вчитися розширювати часові та сенсові горизонти. Це дозволяє не просто адаптуватися до викликів, а й формувати майбутнє, яке наступні покоління самі хочуть створити.
Теперик наголосив, що інклюзивне візіонерство — ключ до посилення агентності молоді:
“Усі нові формати візіонерства підвищують агентність молоді в питаннях деокупації, реінтеграції, повоєнного відновлення, зміцнення демократії та європейської інтеграції України.”
Серед рекомендацій експертів — створення щорічного кримського молодіжного діалогу для підтримки проукраїнських сенсів та консенсусів.
Візія єдності: що говорить молодь
Юлія Тищенко, співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості, розповіла про методологію дослідження і ключові інсайти:
“Ми побачили, що тема Криму не є чужою для молоді, хоча рівень обізнаності відрізняється. Важливо формувати когнітивні й емоційні зв’язки з темою тимчасово окупованих територій.”
На її думку, через діалоги вдалося актуалізувати запит на глибше розуміння ідентичності, єдності та викликів:
“Українська молодь усвідомлює, що російська окупація трансформує реальність їхніх однолітків. Вони не заперечують відмінностей, але бачать потребу долати ці розриви.”
Тищенко підкреслила, що воркшопи виявили готовність молоді до рефлексії, аналізу та участі в національному діалозі.
Запит на знання: історія як інструмент деокупації
Історик Мартін-Олександр Кислий відзначив зростання інтересу молоді до історії Криму:
“Один із результатів воркшопів — підтвердження запиту на якісні знання про півострів і його корінні народи. Цей запит спостерігається і серед школярів, і серед студентів.”
Він розповів про власний досвід викладання:
“Коли ми дійшли до теми депортації кримських татар, студенти сказали, що в школі цю тему в підручниках бачили, але викладачі її оминали. Це показує, наскільки історія Криму досі лишається невивченою.”
На його думку, ключовим є вписати історію півострова в загальноукраїнський контекст:
“Нам потрібно формувати цілісний національний наратив, де Крим не виняток, а частина української історії, європейської цивілізації, Середземноморського простору.”
Молодь — як міст до реінтеграції
Учасники наголошували: саме молодь здатна стати мостом між окупованими і вільними територіями. Адже саме молоді люди часто підтримують зв’язки з друзями і родичами в Криму:
“Вони розповідають, що відбувається тут, чого досягла Україна, які можливості відкриті. Це створює ціннісний міст і зменшує інформаційну ізоляцію.”
Також молоді люди, які виїхали з Криму, вступають до українських вишів, стають частиною громадських ініціатив. За словами організаторів, попит на воркшопи зростає, і регіони самі ініціюють їх проведення.
Що далі? Воркшопи як основа політики
На завершення брифінгу експерти назвали наступні кроки:
- створення щорічного Кримського молодіжного форуму;
- розробка методичних матеріалів для освітян і держслужбовців;
- інтеграція теми Криму в шкільні курси історії та громадянської освіти;
- підтримка молоді з числа корінних народів і національних меншин;
- масштабування практик когнітивної деокупації на інші тимчасово окуповані території.
Як зазначив Дмитро Теперик:
“Майбутнє не приходить автоматично. Його потрібно створювати проактивно, з участю молоді, на основі цінностей і бачення.”
Експерти погоджуються: тематика когнітивної деокупації має потенціал не лише для України, а й для міжнародної практики. І саме український досвід може стати унікальним прикладом.
