У Пресцентрі УКМЦ відбулася пресконференція, присвячена критичному стану охорони культурної спадщини столиці. Архітектори, активісти, дослідники та музейники обговорили не лише проблеми стагнації у сфері охорони пам’яток, а й запропонували практичні механізми змін — від реабілітації заповідника «Стародавній Київ» до створення Музею архітектора Анатолія Добровольського.
“Ми не можемо більше ігнорувати тектонічний зсув у політиці збереження спадщини”
Модератор обговорення Леонід Марущак одразу окреслив головну тему: бездіяльність органів влади у сфері культурної спадщини набуває системного характеру. Він наголосив:
«Ми не можемо більше ігнорувати тектонічний зсув у політиці збереження спадщини. Йдеться не лише про втрату окремих об’єктів — мова про втрату культури мислення і відповідальності».
За словами Марущака, нинішня ситуація — наслідок десятиліть ігнорування потреб архітектурної спадщини, зокрема в Києві.
Синдром знецінення: чому держава ігнорує архітектурне минуле
Віталій Білецький, голова ГО «Музей Однієї Нації на Поштовій площі», виступив із закликом реабілітувати Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ». За його словами, після ліквідації установи у 2012 році її функції так і не були поновлені, а територія залишається без будь-якого охоронного статусу.
«Відтоді ми бачимо постійне знецінення археологічної спадщини. Історичний центр столиці — це місце, де зосереджена пам’ять тисячоліть, але він не має елементарного захисту».
Він підкреслив, що відновлення заповідника дозволить не лише врегулювати питання охорони, а й залучити громаду до управління спадщиною.
Культурне гетто або музей майбутнього?
Архітекторка Тетяна Добровольська під час виступу порушила питання створення Музею Анатолія Добровольського — одного з головних архітекторів повоєнного Києва та автора концепції відбудови Хрещатика.
За її словами, пам’ять про Добровольського не має бути лише меморіальною дошкою чи згадкою в підручниках:
«Це має бути простір, де архітектура буде говорити мовою ідей. Добровольський — не просто архітектор. Він мислив масштабами міста, працював над формуванням ідентичності Києва після війни».
Вона також закликала повернутися до первісної ідеї Хрещатика як ансамблю, а не набору розрізнених забудов і рекламних вивісок.
Модернізм на межі зникнення
Дослідниця монументального мистецтва Ельміра Етінгер наголосила на беззахисності модерністських пам’яток. За її словами, ці об’єкти часто не сприймаються як частина спадщини через свою радянську стилістику, проте саме вони формували візуальне середовище поколінь.
«Модернізм — це не лише бетон і мозаїка. Це контекст, у якому формувалася урбаністична свідомість. Якщо ми не збережемо ці об’єкти — ми втратимо ціле покоління історії».
Вона звернула увагу на приклади знищення мозаїк, демонтажів будівель без фахових рішень та відсутність музеєфікації творів монументального мистецтва.
Громадянське суспільство vs інституційна сліпота
На думку Наталії Мусієнко, віцепрезидентки Europa Nostra, проблемою є не лише байдужість, а й інституційна безпорадність:
«Коли ми говоримо про охорону спадщини, ми маємо справу з цілим ланцюгом — від беззубих законів до некомпетентних рішень місцевих органів. І це — системна криза».
Вона додала, що необхідно створити спільну стратегію між громадськими ініціативами, міжнародними партнерами та українськими інституціями.
Поштовхаємо разом?
Віталій Білецький нагадав про ініціативу щодо створення Музею Однієї Нації на Поштовій площі, яка досі гальмується з боку міської влади:
«Наш проєкт — це не просто музей, це діалог поколінь. Але ми постійно стикаємося з глухотою структур, які повинні були б підтримувати такі ініціативи».
Підсумок: Київ потребує захисту не тільки від ракет
Модератор дискусії Леонід Марущак підбив підсумки заходу, наголосивши, що йдеться не лише про охорону будівель, а про збереження ідентичності міста:
«Київ — це не тільки столиця. Це символ. І від того, як ми ставимось до його спадщини, залежить, ким ми є як нація».
Він запропонував створити спільну робочу групу для вироблення стратегій збереження пам’яток, залучивши до цього як фахівців, так і активістів.
