133 випадки переслідувань представників органів місцевої влади з Херсонської, Харківської, Запорізької, Чернігівської і Київської областей відображені в аналітичному звіті “Станеш мером чи ламаємо тобі ноги?”: злочини проти місцевої влади як інструмент російської окупаційної політики”, підготовленому Центром прав людини ZMINA.
Зі слів керівниці напряму документування воєнних злочинів Центру Єлизавети Сокуренко, ці свідчення задокументовані шляхом глибинних опитувань протягом кількох років, починаючи з повномасштабного вторгнення у 2022 році. Крім того, на основі аналізу лежать дані, зібрані з відкритих джерел.
Чому предметом аналізу стали порушення прав саме представників місцевої влади, розповів автор звіту, документатор воєнних злочинів та аналітик Центру прав людини ZMINA Борис Петруньок.
«Наша організація вже тривалий період часу документує воєнні злочини проти цивільного населення на окупованих територіях, і в якийсь момент ми побачили, що однією з тих категорій, які росіяни предметно таргетують, є представники місцевої влади. Ця категорія охоплює представників місцевого самоврядування, місцевих адміністрацій, тобто чиновників, і іноді охоплює також людей, які на момент окупації могли вже не здійснювати своїх функцій як представників влади, тобто вони були депутатами або міськими головами раніше – до окупації, але все одно мали певний авторитет в громаді, люди на них орієнтувалися і вони відчували певну свою відповідальність за людей. В певний спосіб вони продовжували допомагати громаді, реагувати на ситуацію окупації, і це ставало перешкодою для окупантів, певною протидією намаганням встановити окупаційні адміністрації», – пояснив автор звіту.
Режим окупації як тимчасове явище завжди передбачає, що держава – окупант має забезпечити життя цивільних осіб на окупованій території, користування їх своїми правами, однак, Російська Федерація свідомо від самого початку не збиралася цього робити.
На думку правової аналітикині Центру прав людини ZMINA Онисії Синюк, перелік порушень з боку окупаційної влади лише збільшується.
«Крім референдумів, які там вже були проведені, це і незаконні вибори в складі загальних виборів в Російській Федерації. Додаймо сам факт злочинної агресії, порушення територіальної цілісності і режиму окупації, які призводять, в тому числі, і до всіх інших порушень щодо цивільного населення – незаконні затримання, насильницькі зникнення, катування. Ось ця система наштовхує нас на думку, що це, власне, злочини проти людяності», – підкреслила аналітикиня.
Говорячи про реакцію на цю політику, вона зазначила, що десять років тому розуміння і визнання на міжнародному рівні не вистачало
«І це питання не стільки прогалин в праві, скільки нестачі політичної волі. Зараз, видається, її все-таки трохи більше. В нас є перспективи щодо, наприклад, Спеціального трибуналу щодо агресії проти України. Є розслідування в межах Міжнародного кримінального суду. Є національні розслідування. Основна наша задача зараз – втримати всю політичну волю на те, щоб Російську Федерацію за ці злочини було дійсно притягнуто до відповідальності в їх сукупності», – наголосила Онисія Синюк.
