Історія Товариства свідомості Крішни в країнах пострадянського простору розпочалася в 1971 році після візиту Бгактіведанти Свамі Прабгупади до Москви. Після цього громади Товариства свідомості Крішни почали формуватися в багатьох містах на теренах колишнього Радянського Союзу. На сьогодні за неофіційними даними в Україні нараховується понад 300 священнослужителів, 120 учнів, близько 5 тисяч активних парафіян, а загальна кількість послідовників «свідомості Крішни» перевищує 40 тисяч осіб. Про те, як сьогодні українські вайшнави вписують себе у контекст війни, як відчувають цю подію, реагують на неї та інтегруються в суспільство, йшла мова на пресконференції «Українське Товариство свідомості Крішни під час повномасштабного вторгнення. Події, особистості, виклики, статистика”
Зі слів модераторки заходу, докторки філософських наук, професорки Людмили Филипович, ця тема актуалізується останніми роками в Україні, що пов’язано із російсько-українською війною і особливо із агресією з боку Росії.
«Все суспільство, як то кажуть, струсонула ця подія і треба визначитися стосовно того, що відбувається в світі і це стосується не лише тільки України, не лише мажоритарних релігій, а і таких міноритарних релігійних меншин, якою є традиція вайшнавів, зокрема Міжнародного товариства свідомості Крішни. Як себе вписують в цю подію ці люди, як взагалі її відчувають, як вони реагують і самовизначаються.
На думку доктора філософських наук, завідуючого сектором історії східної філософії відділу історії зарубіжної філософії Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Юрія Завгороднього, перебуваючи в стані війни і одночасно говорити про ненасильство і мир не так просто хоча б тому, що слова «миротворство» та «миротворчість» девальвують в силу різних причин.
«Один з прихованих смислів – це капітуляція України, хоча, зрозуміло, вживаючи їх, маємо на увазі зовсім інше», – уточнив науковець.
Переходячи до практики Міжнародного товариства свідомості Крішни в сучасних умовах, він зазначив, що ми можемо інколи чути в їхню адресу якусь критику того, що вони, можливо, не так активно виявляють свою громадську суспільну позицію.
«Якщо ми намагаємося критикувати когось або якісь організації чи якихось наших співгромадян, ми маємо перш за все відштовхуватись від Конституції і від нашого законодавства і пам’ятати, що наша держава демократична і правова. Якщо той чи інший громадянин або та чи інша релігійна громада чи організація не порушують чинне законодавство, маємо переводити нашу позицію, несприйняття або критику на намагання зрозуміти позицію нашого опонента і спробувати в цій позиції знайти те, що нас може поєднати і посилити і в цій надзвичайно непростій ситуації», – порадив Юрій Завгородній.
У своєму виступі Голова Центру громад свідомості Крішни в Україні Ачʼюта (А.Чумаченко) наголосив: «Ми такі самі громадяни України. В нас були величезні проекти, починаючи з евакуації людей з сходу і влаштування цих людей в Україні і в Європі скрізь і «Їжа життя» – програма, яку ми проводили завжди, практично вибухнула з новою силою. З початку повномасштабного вторгнення ми роздали 3,7 млн порцій.
Він підкреслив важливість того, щоб наше суспільство було згуртованим і щоб в українців не було розколу, не було конфліктів, щоб всі розуміли одне одного і всі розділяли тягар війни.