«Україна в новій реальності переговорів: оцінка існуючих форматів переговорів про мир” – аналітичне дослідження під такою назвою в Українському кризовому медіа-центрі представила команда War:Observe спільно з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД).
Модератор заходу, журналіст-міжнародник Єгор Брайлян пояснив, що ідея проведення дослідження виникла у червні минулого року після першого саміту миру. Метою дослідників став аналіз переговорів щодо російсько-української війни і форматів завершення війни з декількох перспектив. Для участі в дослідженні запросили 21 українського та міжнародного експерта.
«Ми бачимо, що європейські країни хочуть бути залучені до переговорів. Чому Туреччина важлива? Тому що саме там були проведені переговори у березні 2022 року, і ми бачимо, що вже були проведені три раунди переговорів цього року в Туреччині. Американська перспектива важлива через те, що США зараз так само хочуть бути залученими, хоча є своя специфіка в адміністрації Трампа, і так само важливо подивитися, чого хоче досягнути Росія через ці переговори», – додав Єгор Брайлян.
Зі слів директорки Українського незалежного центру політичних досліджень Валерії Скворцової, хоча саміт миру і став відправною точкою проєкту, динаміка подальших подій потребувала фахових експертних оцінок.
«Геополітична реальність дуже активно змінюється, змінюється роль наших партнерів, роль політичних гравців. Вибори в США дуже суттєво вплинули на ці переговорні процеси, і зараз ми бачимо, що лідерство за американською переговорною ініціативою. Тому ми включили в дослідження компонент аналізу саме американської переговорної ініціативи», – пояснила вона.
Як зазначив безпековий аналітик, виконавчий директор Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Тарас Жовтенко, коли почався російсько-американський трек переговорів, у європейських країнах спочатку виник ризик залишитися третім зайвим, але досить швидко стало зрозуміло, що та формула мирного регулювання і завершення російсько-української війни, яку перед собою бачить Дональд Трамп, не може не враховувати позиції Європи.
«Дональд Трамп зрозумів, і в цьому йому допомогли лідери коаліції Охочих, що без погодження з європейцями принаймні формату того, як будуть надаватися Україні практичні реальні гарантії безпеки, як будуть діяти ті самі сили стримування, і в чому буде роль Сполучених Штатів Америки загалом в цьому процесі, стратегічного формулу миру Трампа реалізувати практично неможливо», – відмітив експерт.
Тему продовжив директор програми “Північна Америка” у Раді зовнішньої політики «Українська призма» Олександр Краєв, який дав власну оцінку політику американської адміністрації в цих питаннях.
«Що ми бачили з початку? По-перше, постійний пошук шляху найменшого опору. Коли Україна вимагала якомога більше, коли Україна вимагала залученості військ, зброї і так далі, адміністрація Трампа говорила, що Україна дуже складний партнер. Проте, в той момент, коли Трамп почав бачити, що розмови з Путіним не дають йому іміджу мачо, і не дають йому можливості отримати Нобелівську премію миру, і що це просто затягування часу, раптово з’являється ідея про 10, потім 17 комплексів «Патріот». Раптово з’являється розуміння, що формати переговорів з Україною можуть працювати. Хоча, в цілому, бачення цієї адміністрації не змінюється: допоки це можна скидати з себе, скидати це. Якщо тебе за щось хвалять – робите те, за що тебе хвалять», – сказав Олександр Краєв
Погляд на те, чому Путін зараз не хоче і не може зупиняти війну, висловив журналіст, політолог, шеф-редактор видання «Ділова столиця» Вадим Денисенко.
Те, що Путін хворий наступом на Україну – річ загальновідома. Але є момент, про який набагато менше говорять, і полягає він в існуючій структурі російського суспільства. Воно складається з кількох великих частин. Перша, і це приблизно 65% росіян, є тими, хто хочуть закінчення війни вже сьогодні, і для них перемога Росії – це не вступ України до НАТО і зупинка по лінії фронту.
Друга частина – це приблизно 25% ура патріотів, для яких перемога в війні – це абсолютно розвал України або знищення України. І проблема полягає в тому, що ця проактивна меншість і є на сьогоднішній день основою режиму Володимира Путіна.
«Як буде поводити себе ця опозиція на фоні повернення з фронту мільйона людей, які так чи інакше знаходяться в російській армії, внутрішній блок Кремля для себе не розуміє. Тому, коли ми говоримо про закінчення війни, про переговорну позицію, ми повинні пам’ятати саме про ці 25% російського населення, на які орієнтується російська влада», – підкреслив Вадим Денисенко.