Медіа центр Розмай продовжив термін конкурсу на найкращий переклад українською інавгураційного вірша Аманди Горман The Hill We Climb. Поети та перекладачі мають змогу надати свої варіанти поезії юної американки до 8 лютого.
Про це ініціатори конкурсу розповіли під час пресконференції у Прес-центрі Українського кризового медіа-центру.
Як зазначив модератор заходу, Голова правління УКМЦ, посол України в США 2015-2019 років Валерій Чалий, ця поезія була представлена під час церемонії інавгурації президента США Джозефа Байдена.
“Мене вразило, що авторка, яка декламувала вірш, забрала всю увагу на себе. Навіть мала більше аплодисментів, ніж виступ нового президента”, – розповів дипломат.
Емоційний натиск вірша виділили і організатори конкурсу. Журналісти одразу проголосили її виступ одним з найвдаліших епізодів інавгурації, а присутні президентські пари висловили молодій лавреатці своє захоплення.
Вразив драматизм вірша, масштабність теми – реальна та незникла загроза американській демократії, і водночас потужна юнацька віра у подолання катастрофи.
На думку ініціаторів конкурсу на найкращий переклад українською інавгураційного вірша Аманди Горман, ця тема актуальна для нас не менше, ніж для Америки. Вірш про гору, яку треба здолати (The Hill We Climb), безумовно перекладатимуть багатьма мовами, і дуже б хотілося, щоб український переклад був найкращим.
Як розповів ініціатор конкурсу Вадим Кастеллі, 4 американських президенти вирішили, що під час церемонії мають не тільки співати, чи ще щось. Вони вирішили дати слово поетам.
“Почав це Джон Кеннеді у 1961 році, потім двічі це робив Біл Клінтон, двічі Барак Обама, і от – президент Байден. Це важливо – дати слово культурі, підсилити силу слова”, – наголосив митець.
Вадим Кастеллі також розповів, що Аманду Горман помітила і запросила на інавгурацію дружина президента Джил Байден. Вона побачила поетессу, коли та виступала у бібліотеці капітолію.
Режисер Олексій Кужельний, наголосив, що поезія Аманди Горман, це те, чого митці прагнуть в мистецтві – аби глядач перестав бути глядачем, а став співучасником.
“Під час декламування вірша спочатку всі були глядачами. Потім вони стали співучасниками. Зрештою, завершилося тим, що авторка всіх зробила тими, хто не просто слухав цей вірш, вони стали співтворцями”, – розповів Олексій Кужельний.
Як зазначив перекладач Тарас Малкович, громадянська лірика в США була не дуже популярна:
“Вони писали про нагальні проблеми, більш побутові, про справи сердечні. Якраз громадянської лірики завжди більше було в Україні. Тому українським перекладачам дуже пощастило. Вони набагато краще орієнтуються у цій проблемі, незважаючи на те, що це історія іншої країни”.
Валерій Чалий, як досвідчений дипломат, зі свого боку зазначив, що стосунки між країнами відбуваються не тільки на рівні президентів, міністрів закордонних справ. Вони відбуваються на рівні народів. Саме тут встановлюється та довіра, яка може допомагати розвитку двосторонніх дипломатичних відносин.
Організатори конкурсу розповіли, що за перший тиждень отримали 45 перекладів, багато з яких члени журі оцінюють як цікаві, мистецькі, талановиті, інколи несподівані. Така хвиля творчої активності дуже тішить, тому ініціатори конкурсу вирішили продовжити час до 8 лютого включно.
Надсилати переклади можна на адресу [email protected].
