Баланс між регулюванням та правовими зловживаннями, точність визначень та ефективність механізмів, обговорення з усіма стейк-холдерами та інші речі, які не бралися до уваги при створенні Законопроекту «Про медіа» та концепції проекту Закону «Про протидію дезінформації»
Український кризовий медіа-центр ініціював обговорення Законопроекту №2693 «Про медіа», зареєстрованого у Верховній Раді України, та концепцію проекту Закону «Про дезінформацію», опублікованого на сайті Міністерства культури, молоді та спорту. Разом з представниками влади, медіа-експертами, журналістами та громадськими діячами вдалося оцінити сильні та слабкі сторони документів, можливі ризики та виклики, які може нести їх прийняття та майбутню долю законопроектів.
Законопроект «Про медіа»: недоліки та переваги
Експерти погоджуються, що Україна потребує оновлення законодавства у сфері медіа, більша частина якого залишилась у спадок з 90-х років, вже давно. Зобов’язання України перед Європейським Союзом в плані гармонізації законодавств також передбачають прийняття нового аудіо-візуального кодексу. З цієї точки зору прийняття комплексного документу для врегулювання роботи медіа-сфери є кроком вперед.
«Ми впевнені, що Законопроект «Про медіа» відповідає європейським нормам. Ми залучали європейських фахівців і представників індустрії до робочої групи над документом», — Микита Потураєв, народний депутат України (фракція «Слуга народу»), заступник голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, голова підкомітету з питань інформаційної політики.
Сильною стороною внесеного до Верховної Ради документу є те, що онлайн-медіа в законопроекті нарешті визнаються засобами масової інформації.
«Беззаперечно, необхідно доопрацювати саме визначення «онлайн-медіа», але враховуючи те, наскільки швидко онлайн-медіа стають основним джерелом інформації, визнання їх ЗМІ є великим кроком вперед», — Олександра Цехановська, старший аналітик Групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіа-центру.
Також проект Закону «Про медіа» передбачає відповідальність за заклики до насильства і зміни територіального устрою України.
«До сьогодні в Україні відомі випадки, коли Служба безпеки України не реагувала на сумнівний контент, який поширювався у різних так званих ЗМІ. Ми не маємо списувати участь СБУ у цих процесах з порядку денного і повинні тримати їх у фокусі», — Соломія Бобровська, народний депутат України (фракція «Голос»).
Проте, на думку експертів, Законопроект «Про медіа» потребує серйозних допрацювань. Зокрема, це стосується норми про реєстрацію онлайн-медіа. Також, згідно з положеннями Законопроекту реєструватися і оподатковуватися в Україні повинні і іноземні ЗМІ.
«Наші онлайн-медіа сьогодні потерпають в грошах. Потерпають від того, що гроші йдуть закордон, а іноземні медіа не оподатковуються в Україні. Наші медіа перебувають у важкій неконкурентній ситуації», — Микита Потураєв, народний депутат України (фракція «Слуга народу»), заступник голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, голова підкомітету з питань інформаційної політики
«Ми розуміємо, що українські онлайн-медіа мають бути під українським контролем, але не можемо погодитись з підходом, коли іноземні медіа, які не порушували українське законодавство і діють легально, отримували б обмеження в Україні. Ми не вважаємо, що реєстрація необхідна. Ми вважаємо, що Національна рада та судова гілка влади повинні припинити діяльність ЗМІ, якщо воно порушує закон, а не чиновник вирішував реєструвати чи не реєструвати ЗМІ», — Микола Княжицький, народний депутат України (фракція «Європейська солідарність»), член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.
«Наразі не зрозуміло, яка відповідальність онлайн-медіа за нереєстрацію або неподачу повного списку документів. Це також може використовуватися як елемент тиску і є зараз незрозумілим», — Наталія Гуменюк, журналістка, редактор Громадського телебачення, членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів.
«Законопроект «Про медіа» передбачає обов’язковість всіх іноземних ЗМІ, що поширюються за передплатою, наприклад New York Times, реєструватися в Україні. Реєстрація всіх сайтів, які продають доступ до навчального контенту, таких як Coursera. Встановлюється базис для обмеження оплати передплати з України. […] У випадку з пропозицією оподатковувати, наприклад, Netflix в Україні, мова йде про те, що це не предмет регулювання даного законопроекту. Якщо умовна група, яка ретранслює у світі російські серіали, хоче конкурувати з Netflix і пролобіювала якусь норму в профільному законі для того щоб Netflix в Україні оподатковували, то ми проти того, щоб такі лобістські корупційні норми потрапляли в Закон «Про медіа», бо він не є профільним. Це просто спроба українських лобістів вирішити свої дрібні питання прикриваючись ідеологією», — Микола Княжицький, народний депутат України (фракція «Європейська солідарність»), член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики
Законопроект «Про медіа» значно розширює повноваження Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, яка згідно з ним зможе регулювати і інші медіа. Регуляція медіа-ринку буде відбуватися через приписи і штрафи. Також Національна рада буде займатися складанням списку осіб, які становлять загрозу національному медіапростору.
«У розширенні повноважень Національної ради немає жодних конституційних загроз. Філософія регулятора полягає у тому, що здійснювати перевірку лише тоді, коли є підстави і обґрунтоване звернення про те, що певне медіа порушує законодавство. Перевірки Нацради завжди вибіркові. У тому, що всі будуть звітувати про свою роботу нема нічого дивного», — Микита Потураєв, народний депутат України (фракція «Слуга народу»), заступник голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, голова підкомітету з питань інформаційної політики
«Розгляд справ про адміністративні порушення та накладення адміністративних стягнень може одноосібно голова Національної ради. Попри те, що це колегіальний орган. Ми вбачаємо у цьому проблему», — Соломія Бобровська, народний депутат України (фракція «Голос»)
«В проекті закону «Про медіа» про журналістські стандарти згадується лише один разі відповідальності за порушення журналістських стандартів не передбачено. Це є серйозною прогалиною», — Роман Головенко, заступник директора Інституту Масової Інформації, медіаюрист.
«Наша задача на сьогодні — це обмежити будь-яке зовнішнє втручання і особливо контролювати російське та інше іноземне фінансування та вплив на громадську думку в Україні. Але в той же час ми маємо захистити різноманіття та свободу слова в самій Україні. З цього ми виходили, коли готували альтернативний законопроект. […] Щодо обговорюваного сьогодні проекту закону «Про медіа», то ми вважаємо його непоганим, але ми проти того, щоб робити його політичним. Є ризик, що умови для складання списку осіб яким небажано з’являтися у медіапросторі та в Україні взагалі буде пом’якшено», — Микола Княжицький, народний депутат України (фракція «Європейська солідарність»), член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики
Експерти не доходять однозначної згоди щодо того, чи потрібно прописувати в Законопроекті «Про медіа» норми, які б сприяли деолігархізації медіаринку, але висловлюють занепокоєння тим, що в документі відсутні положення, які б сприяли розвитку та підтримці незалежних мовників, які виробляють якісний продукт.
«Однією з найбільших проблем українських медіа є олігархічність власників. Якихось ознак, що запропонований Закон «Про медіа» сприяв би деолігархізації медіа, сприяв би прозорості власності та відсутності монополії на цьому ринку практично немає. Хоча це є найголовнішим», — Наталія Гуменюк, журналістка, редактор Громадського телебачення, членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів
«Щодо деолігархізації, хочеться наголосити, що ці всі норми в законодавстві вже є. Є Антимонопольний комітет і антимонопольне законодавство ці питання регулює», — Микола Княжицький, народний депутат України (фракція «Європейська солідарність»), член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики
«В Законопроекті «Про медіа» багато заборон, але мало сприяння. Сприяння незалежним мовникам, які виробляють важливий новинний або культурний продукт. Це міг би бути фонд розвитку таких медіа, якісь винятки щодо ліцензування, які б спрощували процедури та посилювали такі медіа», — Наталія Гуменюк, журналістка, редактор Громадського телебачення, членкиня Ради з питань свободи слова та захисту журналістів
Які перспективи концепції Законопроекту «Про протидію дезінформації» ?
Міністерство культури, молоді та спорту представило концепцію Законопроекту «Про протидію дезінформації», яка декларує необхідність захисту українського інформаційного поля від недостовірної інформації стосовно питань, що мають велику суспільну важливість. Проте замість вирішення наявних проблем, запропонований документ створює можливості для наступу на свободу слова. Це пов’язано з неточністю визначень ключових понять законопроекту, таких як «дезінформація», а також сумнівністю прописаних механізмів боротьби з поширенням недостовірної інформації.
«Щодо концепції проекту Закону «Про протидію дезінформації», є багато питань до дефініцій і механізмів врегулювання. Поняття дезінформації, маніпуляції, фейків є дуже складними. Ми можемо витратити роки, прописуючи їх і не будемо встигати, бо нові технології будуть з’являтися і проявлятися», — Вікторія Романюк, заступниця директора Могилянської школи журналістики, заступниця головного редактора StopFake.
«Я не вважаю, що Закон «Про протидію дезінформації» сьогодні необхідний в таком ключі. Якщо ми говоримо про дезінформацію яка впливає як фактор національної безпеки, то в основному це дезінформація, яка поширюється проросійськими ЗМІ. Зокрема каналами Медведчука. Запропонований проект закону не захищає нас від них. Він просто узурпує. Не пропонується реальних механізмів, які б допомогли очистити наш інформаційний простір від цих поширювачів фейків і дезінформації», — Яніна Соколова, журналістка, телеведуча .
Експерти наголошують, що створення Асоціації професійних журналістів України, що запропоноване в концепції, загрожує введенням жорсткої цензури і політизацією професії. Згідно з представленою концепцією, «професійні журналісти» матимуть першочерговий доступ до інформації, яка представлятиметься на закритих заходах, акредитацію на які зможуть отримати тільки вони.
«Обурює пропозиція створення Асоціації професійних журналістів, а також дивує положення про те, що професійний журналіст має право в розумні строки потрапити на прийом до державного службовця чи високопосадовця. Це поза рамками уяви вільного українського громадянина», — Соломія Бобровська, народний депутат України (фракція «Голос»).
«Ми маємо вірити в журналістську спільноту і в її можливість і бажання самоврегульовуватися без допомоги подібних законопроектів. Але ми маємо пам’ятати, що наші медіа все ж є слабкими. Коли прописуються штрафи на рівні 2 або 4 млн. грн., це вже викликає несприйняття. Тому щодо цієї концепції законопроекту ми можемо спостерігати два паралельні світи — тих хто розробляє такі документи і тих, хто живе в реаліях української журналістики», — Віталій Мороз, керівник програм нових медіа ГО «Інтерньюз-Україна».
У концепції Законопроекту «Про протидію дезінформації» вводиться поняття «поширювач інформації» і, згідно з нею, дозволяється притягувати до відповідальності будь-якого користувача соціальних мереж незалежно від умисності або неумисності йго дій. Фактично урівнюються ті, хто умисно створює фейки і ті, хто ненавмисно їх поширює.
«Говорити про те, що до відповідальності треба притягати журналістів-поширювачів і не говорити, що треба притягати до відповідальності державного чиновника за ненадання інформації, за поширення неправдивої інформації, за ненадання журналістам інформації в короткий термін — не зовсім чесно», — Тетяна Котюжинська, президент ГО «Асоціація медіа-юристів».
Учасники обговорення, в тому числі представники влади, одностайно погодилися з тим, що запропонована Міністерством культури концепція Законопроекту не має майбутнього і створення документу, покликаного боротися з дезінформацією має початися з нуля з залученням всіх стейк-холдерів.
«Прийняття будь-якого документу повинно починатися з обговорення з усіма стейк-холдерами. В Україні цей процес часто або ігнорується, або імітується. Якщо б таке обговорення відбулося, то всіх спірних моментів, які виникають сьогодні, вдалося б уникнути. Зараз нам наново доведеться обговорювати концепцію», — Роман Шутов, координатор мережі у Східному партнерстві Open Information Partnership, медіаексперт.
«Концепція законопроекту «Про протидію дезінформації» є набагато жорсткішою навіть за російське законодавство і є абсолютно неприйнятною», — Микола Княжицький, народний депутат України (фракція «Європейська солідарність»), член Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.
«Ми взагалі також проти законопроекту у тому вигляді, в якому він є зараз. Концепція законопроекту «Про протидію дезінформації» отримала негативні висновки від робочої групи, яка писала законопроект «Про медіа». Але я вважаю, що закон такого роду потрібний», — Микита Потураєв, народний депутат України (фракція «Слуга народу»), заступник голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики, голова підкомітету з питань інформаційної політики.
