На першу в цьому році зустріч в рамках циклу «Навколо книги» Ігор Стамбол запросив письменницю, науковця, біографіста і літературного критика Наталію Марченко. Вона є старшим науковим співробітником Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, провідним бібліографом Національної бібліотеки України для дітей. На її рахунку більше сотні наукових і науково-методичних статей, кількасот рецензій і біографічних статей у ЗМІ.
Свій інтерес до вивчення дитячої літератури Наталія Марченко пояснює її особливим місцем у навколишньому світі.
«Дитина народжується і в ній найперше розвивається те, що власне робить нас людьми. Те єдине, що на сьогодні ще ніхто не знайшов у тварини. Це уява і абсолютно неймовірний інтерес до світу, до життя, бажання пізнання цього, відкритість. Дитяча література концентрує той максимальний набуток кожного покоління, на який здатна на піку уява цього покоління. В дорослій літературі і мистецтві тільки вершинні явища дотягуються до цього рівня уяви. Всі інші перебувають нижче. І для мене дитяча література це такий концентрат, отой діамант кожного мистецького зрізу. При цьому він в себе вбирає не тільки от оцей концентрат уяви з кожного покоління, але й все те, що це покоління в своєму досвіді вважає наскільки важливим і наскільки придатним для виживання наступних поколінь, що хоче зберегти», – говорить дослідниця.
Вона запевняє, що нічого серйознішого за дитячу літературу не бачила.
«Цей предмет безкінечний, він унікальний, – додає Наталія Марченко. – До того ж, це все таки про радість, надію. Поки ти займаєшся з дітьми, ти завжди живеш у майбутньому. І завжди ніби випереджаєш час, в якому живеш».
Щодо самих досліджень, то в Україні саме науковий дискурс дитячої книги ніколи до незалежності не мав можливості розвинутись. Все було віднесено до Ленінградської або Московської школи. Тут швидше була методологія і навіть якщо люди науково захищалися, то по книгознавству Ленінград / Москва. Тут навіть не було базових таких речей.
«Ми маємо визнати, що в Україні історія дитячої книги і до сьогодні не написана. У нас Інститут літератури ніколи цим не займався всерйоз. Так щоб хоча б створити базовий фактаж», – відмічає гостя.
З її слів, в ситуації війни проблема нарешті якось зрушилась з місця. В Україні п’ять докторів наук, які безпосередньо займаються літературою. Вже є кілька десятків кандидатів наук, але цей дискурс мимоволі перейшов в фазу дослідження тільки актуальної книги, тому що війна, тому що кожен день потрібно відповідати, що робити тут і сьогодні зі шкільництвом.
15 років тому Наталія Марченко стала автором-координатором проєкту “Краща література юним читачам”, скорочено «Ключ».
«Він виник в момент, коли ще тільки з’являлися блоги, форуми, розмови про дитячу літературу, і я відчувала потребу того, що має бути платформа повільної спокійної розмови навколо дитячої книги. «Ключ» вперше об’єднав науковців, методистів, бібліотекарів, письменників і став тою платформою, де всі могли висловитися і просто знайти один одного. Сьогодні, коли з’явилось багато блогінгу, цей проєкт змінився, але залишається тим самим повільним читанням і більше схожий на журнал», – згадує вона.
Біографістика – ще один напрямок, яким займається Наталія Марченко.
«Світ дуже змінився за рахунок мережі та інформації з усього світу. Він ніби злився в одне, і стало дуже важливо, хто ти є. Раніше ми жили серед кубиків, і було важливо, яке місце ти займаєш. Якщо не вписувався, не знав цього місця, весь час тебе ламали. А зараз ми в світі кульок, які мають мільйон різних зв’язків, і якщо не знаєш, хто ти, якщо в тобі немає оцього відчуття самовизначеності, тебе весь час буде мотиляти по цьому всьому. Ти не зможеш створювати, притягуватися до того, що є твоїм, і тому кардинально важливо, щоб наші діти знали своїх», – так вона відповідає на питання «Чому має бути більше біографії для дітей?»
