В Українському кризовому медіа-центрі відбулась публічна дискусія «Ребрендинг Маріуполя: заснування міста». Пояснюючи мету заходу, голова правління Фонду оборони України і ГО “Країна успіху”, редактор НЦ “МАНУ”, дослідник козацтва Сергій Кутняков відмітив, що привід – визначення нової дати заснування у гирлі річки Кальміус постійного поселення козаками Кальміуської паланки Запорізької Січі.
«Паланкове місто, Кальміуська слобода та десятки козацьких зимівників Надазов’я з 1740-х років стали основою для заселення Маріуполя і навколишніх селищ депортованими з Криму греками у серпні 1780 року», – зазначив він, і на підтвердження продемонстрував картографічні і текстові джерела.
На особливості питання зробив наголос професор Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко.
«Датувати міста на степовому фронтирі непросто, – пояснив науковець. – До цього треба підходити із зрозумінням відмінності між населеними пунктами у стабільному світі і населеними пунктами на фронтирі. Сам фронтир передбачає, що еластична межа між опонентами і претендентами на ці терени постійно рухається. Особливо у нашому степу, коли претенденти в образі українських козаків здобувають перевагу і просовуються далі на південь, а потім відкатуються назад. Тому одна справа датувати Київ, і зовсім інша – населені пункти, що виникли у степовому фронтирі».
Декан історичного факультету Запорізького національного університету, професор Володимир Мільчев згадав прецедент з містом Дніпро, яке фактично має гарно підтверджені документовані витоки з козацьких Половиць.
«Якщо аргументовано підійти до викладання проблеми датування міста, побачимо, що тут воно було залюднено. Це були великі поселення, протоміські. Прийшла імперія, дала нові назви, насадила свою бюрократію і все. Начебто 1787 рік є початком Катеринославу. В цьому випадку дату заснування можна переносити набагато раніше», – наголосив Володимир Мільчев.
Позицію Українського інституту національної пам’яті довів головний спеціаліст відділу аналізу тоталітарних режимів Іван Стичинський. Він підкреслив стратегічне значення подібних заходів і додав, що Ще спочатку російсько-української війни почався активний ребрендинг Донеччини і півдня України в цілому.
«Здебільшого він був туристично-візуальним, проте, зараз ми бачимо, наскільки ребрендинг є смисловим. В нашому випадку він носить історіографічний характер. Йдеться скоріше про перевідкриття історії цього краю», – підкреслив спікер.
Іван Стичинський уточнив, що Український інститут національної пам’яті – не наукова установа, і в цьому питанні він покладається на науковців. Єдине, на що хочеться звернути увагу – дискусія повинна бути фахова і концептуальна. В цьому плані інститут може всіляко підтримати такі рухи.
В обговоренні теми також взяли участь професор Українського католицького університету Вадим Задунайський, доцент кафедри історії України Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова Володимир Полторак, доцент кафедри історії та археології Маріупольського державного університету Вадим Коробка, доцент Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара Анатолій Кабар, дослідник історії козацтва Донеччини Дмитро Білий, директор ГО “Архи-Місто”, краєзнавець Маріуполя Андрій Марусов, адміністратор fb-групи “Енциклопедія історії України” Сергій Скрипка, адміністратор fb-групи “Маріуполь історичний” Вадим Мельник.
