Волонтерський проєкт «Духовна матерія» ініціював проведення в Українському кризовому медіа-центрі пресконференціі «Міжнародне Товариство Свідомості Крішни (МТСК) перед сучасними викликами російсько-української війни». Під час цього заходу його учасники порівняли конфесійну ситуацію в Росії та Україні, оцінили ситуацію, яка склалася у релігійній спільноті українських кришнаїтів, і назвали, яким може бути підґрунтя для діалогу між різними конфесіями в Україні.
На початку старший науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України Оксана Горкуша пояснила різницю між релігійною та конфесійною ідентичністю.
«Релігійна ідентичність – це коли людина має взаємозв’язок або відчуває тісний взаємозв’язок із сакральним, з Богом, з творцем. В різних релігіях ми бачимо варіативність того суб’єкта, з яким свідомість людини безпосередньо пов’язується або опосередковано пов’язується і кому відповідно релігійна людина служить, або з ким вона взаємодіє, і на кого вона орієнтується. Натомість, конфесійна ідентичність – це коли людина співвідносить себе з певною групою людей, які мають певну традицію, певний спільний життєвий досвід, і спільну інтерпретацію цього життєвого досвіду», – відзначила вчена, і навела приклад Росії, де вся поліконфесійна гама церков фактично втратила свою конфесійну ідентичність і підпорядкована одній стратегічній меті утвердження в світі «руського миру».
Зі слів Оксани Горкуши, немає значення, якій конфесії належить людина.
«Всі конфесії там як одна сьогодні як збожеволіли. Ми бачимо подібні процеси не лише в православ’ї, коли вони вважають, що загарбницька війна проти України є священною воєнною операцією. Подібні процеси бачимо в протестантів і в крішнаїзмі», – заявила вона.
А в якому стані перебуває міжнародне товариство свідомості Крішни в Україні? Про це розповів офіцер бригади штурмової авіації, керівник проповідницького та волонтерського проекту “Духовна Матерія”, що займається турботою про кришнаїтів в ЗСУ та сім’ї загиблих Михайло Ташков.
«У всіх в нас болить. В мене теж. Я бачу, як наші хлопці, віддані Крішні, ідуть воювати, гинуть, і в той же час товариство розкололося на дві частини. Одна – це така соціалізована активна, яка пропускає крізь себе і своє серце всю цю війну, весь цей біль, весь цей жах, і намагається якимось чином втручатися для захисту права на існування України та українців, наших дітей, наших жінок, наших матерів, наших літніх всіх. І є інша частина, яка каже, що їм байдуже, що вони не мають до цього відношення, бо це ілюзорний світ, і значить всі процеси в цьому ілюзорному світі проходять. Що це гріхи так званих там кармі (матеріалістів), і вони самі винуваті, а ми будемо сидіти в своїх космічних акваріумах і чекатиме, коли одні демони будуть жерти інших», – охарактеризував ситуацію Михайло Ташков.
Що робити в цьому випадку? На переконання професора Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, доктора філософських наук Миколи Карпіцького, треба посилити діалог, але на основі інших цінностей.
«З 2022 року починається інша війна – війна неколоніальна, а на знищення. Вона визначається тим, що є така картина світу, де інші не мають права на існування. Всі цінності перевертаються, зло вважається добром, а добро злом, і будь-який прихильник цієї картини світу одночасно суперечить будь-якому релігійному віровченню вайшнавському, християнському, будь-якому. І що я бачу. Коли почалася війна, то багато керівників релігійних конфесій зібралися разом в Росії і підтримали цю війну. Це означає, що вони виступили проти свого віровчення, але знайшли спільну підставу, тобто визначили зло як спільне міжконфесійне рішення. Нам також потрібно міжконфесійне рішення. Якщо люди там об’єдналися навколо зла, ми маємо об’єднатися навколо добра», – запропонував філософ.