В Українському домі проходить фотовиставка “Спалах. Українська фотографія сьогодні”. На ній представлено понад 500 робіт 70 авторів. Серед них – вже відомі на весь світ кадри з «Азовсталі», зроблені Дмитром Козацьким. Про те, в чому є особливість представленої експозиції і взагалі ролі фотохудожників в сучасному мистецькому процесі, журналісту Олексію Ананову розповів мистецтвознавець, куратором фотовиставки Олександр Соловйов.
Є вислів: «Коли гармати говорять, музи мовчать». Проте, наше життя в останні місяці доводить, що музи не можуть мовчати, бо їх голос нам необхідний. Яким є місце митця та мистецтва в цей момент?
На переконання Соловйова, мистецтво має свою реальність. Вона створює вигаданий образ. Життя, брутально кажучи, це документ. І вони з давніх-давен змагаються. В той час, який ми переживаємо, у художника настає момент переоцінки цінностей. Він замислюється над тим, ким є сьогодні, що може зробити, чим може допомогти для спільної справи?
«У боксі є стан грогги, – порівняв мистецтвознавець. – У ньому були художники, перебуваючи в постлютневій реальності. «Не займатимуся цим мистецтвом, – говорили одні, – краще волонтерством». Інші казали: “Піду на фронт”. І чимало митців дійсно взяли до рук зброю. Мене вразили слова однієї поетеси, яка у сльозах запитувала, чому вірші не можуть убивати?»
Олексій Ананов поцікавився, чо була обрана саме така форма, адже фотографії, представлені на виставці, виглядають наче зліпок часу? Навіть, при відкритті підкреслювалося, що це не фотографія війни, а фотографія часу.
Куратор фотовиставки фотовиставки “Спалах. Українська фотографія сьогодні” вважає, що з точки зору швидкості фіксації того, що відбувається, з фотооб’єктивом нічого не може зрівнятися. Це миттєве мистецтво. Глибоке, серйозне художнє переосмислення війни та всього пережитого прийде ще скоро. Тому на перший план виходять медіуми, які можуть це показати тут і зараз.
«Нині час фотографів, – підсумував Олександр Соловйов. – Коли спресовується час, на перший план виходить категорія швидкості. Наскільки ти встигаєш ідентифікувати себе в тій реальності, яка змінюється, включити ті механізми, які здатні відобразити те, що відбувається».
