Стартував четвертий сезон Діалогової платформи Українського Дому. Він отримав назву «Лідери культури». Організатори обіцяють зустрічі з тими, хто, не зважаючи ні на що, попри обставини має візію, бажання, азарт і досягає результату, втілюючи успішні проекти, які вже сьогодні змінюють культурний ландшафт України. Це також будуть люди, які багато чого роблять для завтрашнього дня. Що він означає для них, і чи стануть вони точкою кристалізації культурного процесу?
Першим, кого Олексій Ананов запросив на розмову, став засновник книгарні СЕНС Олексій Єрінчак. Останні 15 років він жив у Миколаєві, Одесі, Тель-Авіві, Києві. Починав з того, що з 17 років підключав інтернет, займався онлайн-маркетингом. Далі вирішив спробувати себе у політиці, і зайшло – у 2015 році на виборах міського голови Миколаєва керував кампанією Олександра Сєнкевича. У 2021 році започаткував студію розробки мобільних ігор Hitica, і тоді ж в Києві на Арсенальній запустив першу книгарню “СЕНС”. Ця справа Олексію сподобалось, і згодом він відкрив на Хрещатику триповерхову книгарню.
Сьогодні він згоден з тим, що серед бізнесменів достатньо людей, які думають, що культура на часі, але не все так просто.
«Їх набагато більше тих, хто долучений до проекту «СЕНС» на Хрещатику. Однак, хоча це не дуже легко, через культуру багато людей намагаються побудувати репутацію, яка була зіпсована через якесь минуле чи сьогодення. Для мене складно партнерів знаходити, бо цінності – це щось таке, що я ставлю на п’єдестал. Як би не було складно з точки зору фінансової тягнути цей проект, я краще витрачу набагато більше сил і зусиль для того щоб все-таки продовжити цю роботу, ніж там піду проти принципів», – переконаний Олексій.
Ведучий погодився, що це абсолютно чудово, коли в основу кладуться цінності, але коли ми говоримо про культуру заради цінностей, всі в культурі готові робити все і все робиться заради цінностей. А гроші при цьому нізвідки не притікають. Треба вміти їх заробити, мати якийсь сталий спосіб отримувати це фінансування, і водночас забезпечувати, гарантувати дотримання та реалізацію цих цінностей у проекті.
«А ви прийшли з іншого бізнесу. Це IT, це ігровий і прийшли от у книготоргівлю. Певною мірою неофіт, але свіжий погляд часто буває гострішим, правдивішим, об’єктивнішим. Що рухає людьми, які в цей нестабільний час заходять у «СЕНС» і купують книжки?», – поцікавився Олексій Ананов.
Його співрозмовник назвав кілька чинників.
«Звісно, один з них, мабуть, доволі вагомий. Зайшов, побачив обкладинку, купив, отримав дофамін, подякував собі тортиком, кавою та йдеш додому вже кращою версією себе, тому що ти ж вже доторкнувся. Ще не прочитав, але вже доторкнувся, і книга буде в тебе вдома, і це означає, що ти зможеш прочитати її, не долаючи нових бар’єрів», – пояснив підприємець.
На початку повномасштабного вторгнення драйвером було бажання зрозуміти українську історію, українську культуру.
«Це виключно наш досвід, бо ми і починали як книгарня, що не продає книжки російською мовою, просуває українську мову, культуру і з початком повномасштабного вторгнення стали волонтерським хабом Печерського району», – продовжив Олексій Єрінчак.
Як зафіксувати, закріпити успіх у реалізації культурного продукту? Засновник книгарень «СЕНС» не впевнений, що подібний рецепт існує.
«До цього треба рухатись всім – абсолютно малим і великим проектам, які народилися за останній час чи зараз народжується, бо дуже легко бути ракетоносієм, який виводить щось на орбіту, оскільки його напхали паливом, але фішка ракетоносія в тому, що він відпадає, а ракета далі летить. Мені дуже не хотілося, щоб «СЕНС» став таким ракетоносієм», – відповів перший гість сезону Діалогової платформи Українського Дому «Лідери культури».