Директорка Публічної бібліотеки імені Лесі Українки для дорослих міста Києва Ольга Романюк завітала до Українського кризового медіа-центру, де в рамках проєкту «Навколо книги» поспілкувалась з Ігорем Стамболом, порівнявши відношення до інтелекту в тоталітарній і демократичній системах.
«Коли ти з самого дитинства в цій заідеологізованій бульбашці, і вже з першого класу в школі навчають про Леніна, ідеалізуєш цю людину. І коли з усіх джерел інформації, а це в основному радіо в нас було, і вже потім телебачення з трьома каналами, зранку до вечора про успіхи комуністичної партії, про те, що ми будуємо комунізм і вже скоро будемо в комунізмі, просто зараюємо, це все-таки зомбує і ти сприймаєш це як належне. Коли починаєш будь-який курс, будь-яку тему з того, що писав про це Володимир Ілліч Ленін у своєму повному зібранні», – сказала Ольга Романюк, згадуючи часи Радянського Союзу.
Їй завжди було дуже неприємно, коли готуючи тематичні виставки, змушена була на першій полиці ставити твори Леніна і постанови КПРС.
«Тоді дуже було популярно в бібліотеках брати різні журнали і книжки, які допомагали садівництву і огородництву. І навіть на таких тематичних виставках треба було обов’язково десь притулити, щось знайти таке і виставити на першій полиці твір класиків», – розповіла вона.
Діаметрально протилежні відчуття отримала у 2010 році, побувавши за програмою «Бібліоміст» в бібліотеках Данії. Особливо вразила бібліотека Хернінга. Це маленьке містечко з населенням 25 000 мешканців має бібліотеку площею 5 тисяч квадратних метрів. Її дизайн побудований на тому, що бібліотека – це мозок міста.
«Через неї йдуть червоні лінії по підлозі. Потім вони переходять у виставкові гнуті лави, на яких виставляються книжечки. Потім переходять у стелажики. Ці червоні лінії – це вени, які живлять мозок. Коли заходиш туди, ліворуч бачиш VIP – very impotent parents («Дуже важливо для батьків»). Там уся література для них, яка стосується педагогіки і психології. Далі зона дітей і гірки, щоб з’їжджати діткам, автомати для навчання читати. Там врахований цей момент, що дитина має зростати в середовищі і оточенні книжок. Тоді буде оця любов до книжки і звичка читати. Вона з дитинства сформована і буде через все життя. Читаючі громадяни – це рівень інтелектуальної нації, а інтелектуальний рівень нації є запорукою благополучного суспільства. На цьому все побудовано», – так Ольга Романюк описала свої враження від побаченого у Данії.
Повернувшись до України, вона зайнялась пошуком нових форм, які допоможуть приблизити Публічну бібліотеку імені Лесі Українки для дорослих міста Києва до трансформації.
Так з’явились кілька проєктів з розширення аудиторії, а згодом реалізації набула ідея проведення Форуму «Стабілізація країни: культура, освіта, потенціал”. За своїм форматом це комунікаційна платформа для ведення активного діалогу, цінністю якої є сприяння взаєморозумінню, підтримка ввічливого та шанобливого ставлення до різноманітних аргументів й поглядів, де кожен може відчувати себе комфортно як фізично, так і ментально.
«Ми не чекаємо, поки тримає війна, щоб потім запустити процеси. – говорить керівниця закладу. – Вже починаємо працювати в цих умовах і опрацьовувати багато практик, які можна запозичити європейських країнах».
Вона вірить, що у вибудовуванні стратегії подальшого розвитку України значну участь візьмуть українці, які зараз перебувають за кордоном. Дивлячись за тим, як функціонує там культура, освіта, яка підтримка збоку держави, як розвиваються креативні індустрії, вони накопичують в собі ці знання і вдома зможуть це використати.
«Я цим цікавлюся і мені важливо, щоб ще чули інші. Хочеться донести до влади, до політиків, до громадськості те, який потенціал має культура в основному, і зокрема бібліотеки. Ми зараз працюємо над опрацюванням всіх цих матеріалів Форуму. По результатах в нас буде величезна стаття, де планується зібрати все найцікавіше і найважливіше», – поділилась планами Ольга Романюк.