25 жовтня, в день місцевих виборів в Україні, відбулося анонсоване президентом України Володимиром Зеленським опитування «5 питань від президента». Український кризовий медіа-центр ініціював фахове обговорення на тему «Опитування громадян: як уникнути перетворення інструменту прямої демократії на маніпуляцію» за участі Володимира Паніотто, генерального директора Київського міжнародного інституту соціології, та Андрія Биченка, директора соціологічної служби Центру Разумкова, для того, щоб з’ясувати наскільки репрезентативними є результати президентського опитування, як влада може використовувати цей інструмент в майбутньому і які небезпеки він створює.
Якою була мета опитування і чи вдалося владі її досягти?
Після анонсування опитування, найпоширенішою в медіапросторі та серед експертів була думка про те, що таким чином Володимир Зеленський намагається мобілізувати своїх виборців і виборців партії Слуга народу, а також підвищити явку на виборах. Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, підтверджує, що частково такий план спрацював.
«Електорат Зеленського був мобілізований. Ми раніше питали громадян, чи підвищиться ймовірність того, що вони прийдуть на вибори. Серед електорату Зеленського близько 25% сказали, що підвищує ймовірність участі у виборах, а серед електорату інших партій 2-3%. Це опитування реально трохи підвищило явку, але переважно за рахунок електорату чинного президента», – сказав він.
Серед інших мотивів проведення такого опитування учасники обговорення назвали можливе бажання дізнатися думку громадян або створити прецедент для використання подібних інструментів а майбутньому.
«Будь яка мета, яка має стосунок до опитувань та прямої демократії, не може бути досягнута тими методами, які використовувалися під час цього опитування. Якщо мета була чесною і законною – то були обрані не ті шляхи реалізації», – підкреслив Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова.
«Мету цього опитування знає тільки президент. У мене враження, що він хоче реалізувати свої передвиборчі обіцянки і проводити регулярно такі опитування. І мені подобається ця ідея – спитати людей про те, що вони думають. Але в даному випадку це скоріше скомпрометувало цю ідею. Ці дані важко буде використати для того, аби сказати, що це думка населення або ж виборців», – зауважив Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології.
Опитування, референдум чи екзитпол?
Учасники обговорення зауважили, що ініціатива президента з опитування громадян в день виборів несла гібридний характер. Кваліфікувати «5 питань від президента» як опитування, референдум або екзитпол однозначно неможна. Це означає, що невідомо як саме трактувати результати відповідей громадян.
«Звичайно, це не було референдумом. Якщо говорити про пряму демократію – є два підходи. Якщо нам цікава думка всього населення, тоді кожен громадянин повинен мати однакову ймовірність дати відповідь на питання опитування. В цьому випадку вийшло так, що мало того що це лише опитування тих, хто прийшов на вибори, а також ми маємо найнижчу за всю історію явку – 37%. Друга підхід – це референдум. В такому випадку дійсно вважається, що ті, кому ці питання важливі і цікаві – вони прийдуть. А ті хто не прийдуть – їх думку можна не враховувати», – пояснив Андрій Биченко.
Він додав, що питання з’явилися зненацька, у громадян не було можливості їх вивчити і їх одразу попередили, що вони не матимуть ніяких юридичних наслідків.
«Виявилося, що не всі розуміють чим відрізняється репрезентативне опитування від референдуму. Важлива різниця в тому, що під час референдуму відповіді на питання матимуть юридичні наслідки. Тут попередили, що наслідків не буде. Також, референдум проводиться за певний період, можна проводити агітацію за свою точку зору і вести роз’яснювальні роботу з приводу запитань», – зауважив Володимир Паніотто.
Він підкреслив, що під час екзитполів соціологи намагаються опитати всіх людей, які намічені для опитування, адже кожна відмова погіршує похибку. В даному випадку волонтери не намагалися опитати кожного, а добровольці, які проходили опитування були значною мірою прихильниками «Слуги народу».
«За формою – це було опитування, але з точки зору результатів – це швидше була інформаційна кампанія. І не виключено, що лише з цією метою його проводили», – припустив Андрій Биченко.
Репрезентативність результатів і якість формулювань
На думку експертів, репрезентативними результати опитування назвати неможна, оскільки воно проводилося з порушенням методології, яка б забезпечила максимально точний результат. Андрій Биченко наголосив, що оскільки інтерв’юери не проходили належний відбір, а відповідати на питання міг хто завгодно і скільки завгодно разів – важко встановити, що саме репрезентують результати.
«Дані цього опитування нерепрезентативні для населення України. Більше того, вони не репрезентативні і для тих, хто прийшов на вибори. Питання в тому, що це сприймалося як партійне опитування. Зазвичай соціологічні компанії намагаються якнайбільш нейтрально працювати незалежно від замовника. В даному випадку це було анонсовано президентом, оплачувала його політична партія, тож про неупередженість говорити ми не можемо», – додав Володимир Паніотто.
Щодо формулювання запитань, Володимир Паніотто наголосив, що вони були скоріше експертними, ніж зрозумілими широкому загалу.
«В принципі неправильно питання, які для експертів, ставити людям. Дослідження показують, що люди не хочуть визнавати, що вони чогось не розуміють. Вони схильні казати «так». Коли ми ставимо запитання, які люди не розуміють – це маніпуляція громадською думкою з метою протягнути якесь питання в Парламенті», – пояснив він.
Андрій Биченко додав, що люди не розуміли, на які питання вони давали відповідь, адже попередньо не було проведено роз’яснювальної кампанії з приводу того, що таке медичний канабіс або про яку територію йдеться в питанні про вільну економічну зону.
«Можна говорити про певне уявлення людей. Можна питати про просто якусь економічну зону десь на Донбасі і значна частина громадян матимуть якусь точку зору з цього приводу. Але якщо ми говоримо, що це повинно мати якісь наслідки і впливати на державні рішення – президент і парламент по будь-якому питанню можуть приймати рішення не питаючи у людей. На референдумі б обговорювали яка це економічна зона, де вона знаходиться, в чому полягає те, що вона вільна і в результаті цього громадяни, яким це цікаво, розуміли би про що йде мова», – сказав він.
Наслідки прецеденту
Експерти припустили, що серед можливих наслідків прецеденту проведення подібних опитувань владою може бути прийняття непопулярних рішень з посиланням на думку населення, зняття з себе відповідальності за прийняті рішення та маніпулювання громадською думкою для досягнення власних цілей.
«По рішенням, які неоднозначно можуть бути сприйняті населенням, міжнародними партнерами або представниками інших політичних сил можна уникати відповідальності перекладаючи її на населення. […] Якщо вийде експеримент з цим опитуванням, адже результати перевірити неможливо, можна це більш непопулярні рішення приймати і підкріплювати думкою населення. Провести опитування в прикордонних регіонах, що призведе до сепаратизму наприклад», – зауважив Андрій Биченко.
Як правильно враховувати думку людей при прийнятті рішень?
Учасники обговорення погодились, що бажання влади дізнатися думку населення з приводу того чи іншого питання – є позитивом. Якщо це питання в якому пересічні громадяни компетентні – достатньо звичайного соціологічного опитування. Якщо ж треба щоб громадяни прийняли рішення як на референдумі – критичною важливою є постановка питання і громадяни мають однозначно розуміти про що у них запитують, розбиратися в темі, а саме формулювання питання не має підштовхувати до якоїсь відповіді і має бути коротким.
«Даних опитувань професійного центру достатньо для того, щоб дізнатися громадську думку. Якщо дані невизначені і треба прийняти рішення, то можна проводити референдум. Але, на мою думку, по питанням, які розколюють суспільство 50% на 50% – не треба проводити референдуми. Бо результати які ми отримуємо будуть нестійкими. Спочатку треба проводити роз’яснювальну роботу», – зазначив Володимир Паніотто.
Експерти погодились, що використання подібних інструментів для підміни реальних інструментів прямої демократії загрожує маніпуляціями громадською думкою та може мати непередбачувані негативні наслідки.
