Слов’янська міська громада невелика за розмірами – всього 119 квадратних кілометрів. Окрім центру в однойменному місті до її складу також входять селища Билбасівка, Андріївка та села Мирне і Торець. У жовтні 2020 року всі вони об’єдналися в місцеве самоврядування з населенням 158 тисяч осіб.
Рік тому прогноз ситуації у Краматорському районі Донецької області змусив дещо скорегувати модель управління територією. Указом Президента була утворена військово-цивільна адміністрація. На думку її керівника Вадима Ляха, це є свідченням того, що до російської агресії готувалися заздалегідь.
На зустріч він приїхав не в доброму гуморі. Тільки що побував на об’єктах, які зазнали обстрілів і де загинули люди, а таке не дуже сприяє оптимістичному погляду на життя.
«Навіть коли я балотувався, відчував, що війна буде. Все ж ти обираєшся на п’ять років, а з 2014 року минуло майже вісім, і весь цей час так звані «ЛДНР» заявляли, що планують взяти під контроль всю територію двох областей. Цей заклик лунав постійно. Тому в мене не було відчуття великої війни, але я очікував, що війна за Донбас буде. Проте навіть уявити собі не міг, що буде така війна. Що вона зачепить безпечні, мирні регіони України і навіть Київ. До тієї ж Бучі після 2014 року поїхало дуже багато слов’янчан, які вирішили почати життя та бізнес на новому місці. Але й там їх наздогнала війна», – говорить Вадим Лях.
Слов’янськ можна поставити у приклад того, як слід готуватися до війни. Ще в минулому році зі створенням військово-цивільної адміністрації було ухвалено низку рішень. Зокрема, в місті створено матеріальний резерв, який зараз спрямовується у тому числі на підтримку загонів Територіальної оборони. Це дуже добрий механізм, який дозволяє справлятися з багатьма викликами воєнного часу. Крім того, варто пам’ятати, що процес покращення обороноздатності міста є постійним: він розпочався ще до війни, зараз триває щодня – й щодня оборона Слов’янська стає дедалі кращою.
Чим живе місто зараз? Понад місяць немає централізованого водопостачання. Російські війська постійно обстрілюють територію поблизу Райгородка, руйнують електричні лінії, які живлять насосні станції. Ремонтні бригади просто не можуть дістатися туди, щоб провести ремонтні роботи. Інколи щось вдається зробити, але лінії знову перебивають, і система навіть не встигає наповнитися. Тому комунальні служби займаються розвозом води по місту. Свого часу були пробиті свердловини, і зараз їх використовують, тому води поки що вистачає для забезпечення мінімальних потреб населення, що залишилося в місті.
«Щодо електропостачання, то близько 30% відсотків населення у різних районах страждають від його відсутності, – уточнює Лях. – Це знову-таки пов’язано з лінією фронту – через постійні обстріли руйнуються лінії електропостачання, ми їх лагодимо, подаємо світло, а ворог обстрілює нові райони міста».
Магазини у Слов’янську працюють – продукти завозяться, адже напрямок з Дніпра наразі спокійний та вільний. Постачається до міста й гуманітарна допомога по лінії обласної адміністрації й різноманітних фондів, які допомагають певним категоріям населення. Працює обмежена кількість банкоматів. Їх недостатньо, але вони принаймні є, і можна отримати готівку. Також виплачуються пенсії та соціальні виплати.
За словами керівника, переважна більшість бізнесу поїхала з міста, залишилася лише частина торгівлі та сфери обслуговування. Всі інші майже завершили виведення свого виробництва. Наповнення бюджету відбувається, але воно значно менше, ніж у довоєнний період. Втім, зменшилися не лише доходи, а й видатки:
«Наприклад, ми повністю припинили капітальні видатки, немає потреби забезпечувати харчування у школах та дитячих садках, а це дуже великі кошти. Крім того, багато грошей заощаджується на опаленні будівель соціальної сфери. Завдяки цьому вдалося перерозподілити кошти і виплачувати зарплату працівникам комунальної сфери, які працюють у дуже важких умовах. Також отримуємо субвенції, тож можемо виплачувати заробітну платню лікарям та вчителям. Але частина з них пішли на простій або у безоплатні відпустки».
Містяни отримують весь спектр медичної допомоги, починаючи від стоматології – і навіть до приймання пологів, бо в місті залишився акушер. Знову ж таки, кількість лікарів зменшилась, але й населення не так багато. До того ж дуже допомагають військові лікарі та добровольчі медичні батальйони. Вони надають допомогу слов’янчанам не лише у разі поранень, а й у випадку необхідності оперативних втручань, у тому числі й планових.
Найболючіше питання – евакуація. За оцінками Ляха, у місті залишилося близько 23 тисяч людей.
«Аргументи, чому залишаються, у них різні, – пояснює він. – Ось я тільки що приїхав з місця, де «прилетіло» в багатоквартирний будинок, він дуже сильно постраждав. Кажу: «Виїздіть!» У відповідь люди починають говорити, що їм нема за що їхати. А хтось взагалі каже: «Ви, мабуть, просто хочете нас виселити звідси». Починаю пояснювати кожному, з чим пов’язане таке моє бажання, щоб більшість людей виїхала з міста».
З першого дня війни Слов’янськ став евакуаційним хабом – через нього пройшла велика кількість людей спочатку з Ізюма, пізніше з Сєверодонецька та Лимана. Голова контактував з великою кількістю міських голів зараз уже окупованих міст. Коли там вже неможливо було перебувати, вони приїздили й звідси координували евакуацію своїх мешканців.
«Історія щоразу повторюється, – розводить руками мер. – Нічого нового. І у Слов’янську буде так само. З кожним днем кількість обстрілів буде збільшуватися. Й коли вчора людина казала, що їй нема за що їхати, має маленьку пенсію, її десь там покинуть (хоча у нас не бомжує жоден з тих 75 тисяч, які виїхали з громади) – то коли прилітає в будинок, коли руйнує квартиру, і ця людина у різних тапочках, халаті та, дай Боже, з пакетом документів, який встигла зібрати, то вона вже готова їхати куди завгодно і як завгодно, бо розуміє, що це все. А можна було все зробити спокійно: зібрати необхідні речі, підготуватися, виїхати, облаштуватися, можливо, приїхати ще раз і забрати додаткові речі. Тому, розуміючи, що все йде по одному алгоритму, я нервую, переживаю, намагаюся людям все це пояснити. Але сценарій повторюється знову й знову».
Після 9 травня був момент, коли люди, які раніше поїхали своїм транспортом, почали повертатися – обстановка у місті на той час була відносно спокійною. Але згодом вони знову виїхали.
Чекаємо, коли співрозмовник перейде на позитив, і цей момент настає. З захопленням розказує про роботу комунальників:
«Ті, хто залишилися, показали себе з зовсім іншої сторони. Люди постійно працюють, виїжджають на виклики практично під обстрілами. Ось вчора бригада водоканалу попала під обстріл. Сьогодні обстріляли об’єкти комунальних служб. Людей це, безумовно, лякає, вони хвилюються, але наступного дня заспокоюються і знову виходять на роботу. Причому не за якісь там великі гроші. Й це викликає повагу. Це дійсно маленький щоденний героїзм. Лише завдяки їм вдається підтримувати крихку інфраструктуру міста, яка за ці місяці вже багато чого пережила, але продовжує працювати без значних катастроф».
Вразило Вадима Ляха те, як об’єдналася вся країна. Не було розброду та суперечок, які до цього відчувались, у тому числі й серед політиків. Є відчуття небезпеки – і це людей об’єднало незалежно від того, хто і в яких областях мешкає.
Коли війна закінчиться, він візьме відпустку, з’їздить до батьків, побачить дружину і доньку, але поки думає про інше – як більше зберегти, вивезти більше вартісної техніки, комп’ютерів зі шкіл, обладнання ЦНАПу.
«Все це необхідно зберегти, – наголошує керівник. – Саме цим ми займаємося вже більше місяця. Все це нам знадобиться після перемоги. Бо вона обов’язково буде. Люди почнуть повертатися у місто, і нам потрібно буде відновлювати мирне життя. На першому етапі нам потрібно буде займатися не стільки розвитком, скільки відбудовою. Ну от, наприклад, треба буде готувати міста до опалювального сезону 2023-2024 років. Тому я не думаю поки що, як розвивати місто й яке воно буде красиве після війни та ліквідації всіх руйнувань. Мені хочеться, щоб цих руйнувань було менше».
А в тому, що ворог Слов’янськ та Краматорськ не захопить, Лях упевнений. На його переконання, цей рубіж буде основним у нинішній війні.
Андрій Романенко
12.07.2022
Фото: із Фейсбук-сторінки Вадима Ляха та надані пресслужбою Донецької обласної адміністрації
Матеріал підготовлений у рамках спільного проекту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку “Протидія дезінформації на півдні та сході України” за підтримки Європейського Союзу
