Як визначити рівень інформаційної стійкості суспільства? Головні виклики інформаційної безпеки під час війни. Як змінилося сприйняття інформації українцями? Майбутнє інформаційної війни та стратегія захисту. Роль освіти у зміцненні інформаційної безпеки. Ці питання обговорили учасники брифінгу “Інформаційна стійкість українського суспільства в умовах війни”.
«Що таке взагалі стійкість?» – з таким питанням до них звернулась редактор та радіоведуча “Українське радіо» Олена Любиченко.
Для доктора державного управління, професорки кафедри глобальної та національної безпеки КНУ імені Тараса Шевченка Рени Марутян стійкість – це вміння адаптуватись під нові виклики і загрози і дуже швидко відновлюватись, якщо з’являється якась криза.
«Це вміння не просто долати, а вибирати потрібні моделі гнучкості чи моделі стійкого опору, вміння адекватно реагувати на виклики і те, що називаються екзогенні шоки, тобто що пов’язано з природними катаклізмами, політичними як то війни, чи тим, що називають «чорними лебедями», – таке визначення сформулювала докторка політичних наук, професорка Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, екс-радниця Секретаря РНБО та екс-радниця Міністра оборони Лідія Смола.
Голова Наглядової ради Українського Культурного Фонду, докторка філософських наук, професорка кафедри української філософії та культури КНУ імені Тараса Шевченка Наталія Кривда розділила відповідь на дві частини.
«Стійкість персональна очевидно знаходяться в зоні відповідальності людини, і пов’язана з якимись психологічними аспектами і вибудовуванням себе. А є ще стійкість на колективному рівні. І тут ми заходимо в зрозумілу мені зону культури і мистецтва, які є невичерпним джерелом, ресурсом, інструментом і зрештою смислом стійкості», – пояснила вона.
Значну увагу учасники брифінгу приділили інформаційній грамотності і медіа освіті.
Лідія Смола впевнена, що треба говорити не просто про якісь навички і знання як відібрати правдиву інформацію від неправдивої, а цілу систему освіти.
«І тут не треба придумувати колесо. Я мала можливість познайомитися з цією системою у Швеції та Естонії, де медіа освіта починається в дитячому садку. Де дітям пропонують не просто приймати рішення, а щось аналізувати. Чому в нас відбувається просідання оцієї медіаграмотності? Коли вона не є системною і непродуманою державою умовно з дитячого садку, то при відсутності вкладених буде просідати. Де ті ж студенти, яких ми навчаємо, черпають інформацію? В Телеграмі – у ворожому просторі. Де вони черпають інформацію? У ТікТоку. Відповідно говорити чи забороняти і пояснювати, коли це не сформовано з маленького віку, як це роблять шведи, воно буде мати ефект, але воно буде спорадично, і докладати доведеться значно більше зусиль», – відмітила професорка Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського.
Інший приклад навела Рена Марутян. За її словами, світовим флагманом медіаграмотності є Фінляндія, чому сприяло приватне державне партнерство, коли Nokia вклала шалені гроші в інформаційну гігієну.
«В них на державному рівні прийнято визначення інформаційної грамотності. Такий предмет є в школах. А почали з того, що в дитячі садочки і в школи діти стали ходити з бабусями і дідусями. Їх приводили і залишались разом з ними, навчалися цьому предмету. Це допомогло фінам підняти рівень інформаційної грамотності серед старшого покоління», – пояснила Рена Марутян.
У цьому зв’язку Наталія Кривда вказала на прямий безпосередній взаємозв’язок між інформаційною грамотністю і рівнем життя.
«У Звіті Організації Об’єднаних Націй про виконання 17 цілей ООН про сталий розвиток всі країни за минулий рік показали зниження темпів. Єдина країна, яка показала зростання – Фінляндія. Єдина країна, яка показала зростання індексу людського капіталу – це знову Фінляндія. Єдина країна, яка показала зростання індексу щастя – теж Фінляндія», – заявила вона.
Які головні стратегічні кроки для посилення інформаційної стійкості українського суспільства треба зробити?
«Я вчора відкрила стратегію інформаційної безпеки 21го року і як не дивно, вона абсолютно актуальна. У нас нічого не змінилося. Можливо, штучним інтелектом додалися якісь виклики, але загальна рамка того, що прописано в стратегії інформаційної безпеки, а це 7 цілей, вони всі на сьогоднішній абсолютно актуальні. Тому я не бачу необхідності оновлювати якісь нормативно-праві документи і збільшувати кількість законів. Потрібно починати з себе будувати свою інформаційну стійкість. Це те, що я кажу своїм студентам. Починайте ходити на курси медіаграмотності. Вони абсолютно безкоштовні зараз. Можна знайти безліч ресурсів громадянського суспільства, різні фактчекінгові компанії. Обмежте кількість ресурсів, де ви читаєте новини. Залиште собі експертів, але потрібно спочатку перевірити цих експертів на їх експертизу», – зі свого боку порадила професорка кафедри глобальної та національної безпеки КНУ імені Тараса Шевченка.
