У Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками в Прес-центрі УКМЦ відбулась пресконференція активістів Благодійної організації «Благодійний Фонд «Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю (ВОЛНА)», які опікуються наркозалежними людьми. Подія відбулася на честь всесвітньої акції “Support. Don’t Punish 2024” (Підтримати, а не карати).
Благодійна організація «Благодійний Фонд «Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю (ВОЛНА)» є самоорганізацією представників спільноти наркоспоживачів України. Організація має на сьогодні своїх регіональних представників у 24 регіонах країни. Представники та представниці спільноти та члени організації входять до національних, регіональних, місцевих координаційних рад з питань наркополітики та протидії ТБ/ВІЛ.
За підтримки БО «100 відсотків життя» протягом 6 років активісти та активістки організації підтримують акції Support. Don’t Punish на національному та регіональних рівнях, з залученням міжнародних організацій, правоохоронців та інших зацікавлених у декриміналізації сторін.
“Сьогодні ми зібралися для обговорення дуже важливих і нагальних тем на підтримку глобальної акції, яка у всьому світі збирає наркоспоживачів до Міжнародного дня боротьби зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом Support. Don’t Punish.
Ми люди, які знають цю проблему зсередини, так би мовити, тому ми хочемо бути почутими, – наголосила Яніна Стемковська, представниця БО “Східний ресурсний центр всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю “Меридіан”.
“Ми на власному досвіді знаємо, як це – отримувати покарання за хворобу, за вживання наркотиків. Якраз у цей день хочу сказати, що в Україні діє криміналізація людей, які вживають наркотики. Кожна людина, яка навіть не спробувала, а лише переносить чи має в руках заборонені наркотичні речовини, стає злочинцем. Відповідно уже матиме судимість, кримінальні переслідування та страх звертатися за медичною допомогою чи соціальним супроводом. Увесь світ вже відмовився від війни з наркотиками, ця війна програна. Має бути підтримка людей, а не переслідування”, – розповів представник БО “Благодійний Фонд “Всеукраїнське об’єднання людей з наркозалежністю (ВОЛНА)” Ігор Козак.
За його словами, вся криміналізація людей, які вживають наркотики, знаходиться в наказі №188 МОЗ України, де є граничні норми тих наркотичних речовин, які заборонені. Вони в нас настільки високі, що вони навіть вищі, ніж в гомофобній рф.
“Ми багато пропозицій вносили щодо зміни цього наказу. 6 років існування нашої організації ми намагаємося щось змінити”, – наголосив активіст.
Ігор Козак також сконцентрував увагу на тому, що у 2020 році в Україні закінчилася остання Стратегія з наркополітики, яка містила бачення держави на сферу наркообігу.
“Минула прогресивна стратегія була ухвалена ще у 2013 році урядом біглого зрадника Азарова. А зараз наш проєвропейський уряд не може прийняти нову стратегію. Вже 4-й рік ми живемо без якогось стратегічного бачення, що робиться у сфері обігу наркотиків.
Минулого року були громадські обговорення щодо стратегії, і багато громадських організацій, міжнародних інституцій надали свої пропозиції. На жаль, не всі пропозиції були включені, і фінальний варіант нової Статегії після громадського обговорення суспільство не побачило. Із чуток, ми знаємо, що Стратегія у невідомій редакції “ходить” по кабінетах МОЗу і погоджується невідомий громадськості текст. Це нас дуже хвилює.
Ми дуже хотіли б, щоб у цей день МОЗ України, яке опікується програмами зменшення шкоди профілактики ВІЛ та замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) для наркозалежних теж розділили б наші погляди і ми відчули від держави підтримку, а не покарання.
Олексій Квітковський, представник ГО “Ресурсний Центр “Всеукраїнського Об’єднання Людей з Наркозалежністю “ВОЛНА-ДОНБАС” також наголосив, що відсутність Стратегії з наркополітики – це не тільки проблема нашої спільноти, це проблема України. Тому що Україна взяла на себе зобов’язання розробити цю стратегію для того, щоб далі інтегруватися до світової та європейської спільноти.
“Доступ до ЗПТ повинен бути у всіх, незалежно від будь-чого. Україна – демократична країна. Ми надаємо медичні послуги окупантам, які приходять нас вбивати. Ми їх лікуємо, коли вони потрапляють у полон. Але, на жаль, у нас є деякі документи, які дозволяють виписку людини із лікарні за якісь порушення адміністративних правил лікарняного закладу. Це нонсенс, коли забирають доступ до життєво необхідних ліків за те, що людина, приміром, посварилася з лікарем… Такого не повинно бути. У нас не виконуються навіть ухвалені постанови та закони. Приміром про безперервність ЗПТ у місцях позбавлення волі. Позбавлення такої терапії є катуванням людини. Це ніяк не співпадає із тими міжнародними конвенціями про права людини, які Україна ратифікувала.”, – констатував він.
“Наше гасло – підтримка, а не покарання. Люди, які мають психічні розлади пов’язані із вживанням психоактивних речовин повинні бути підтримані, повинні мати доступ до лікування, а не покарані”, – зазначив Олексій Квітковський.
Юлія Коган, предствниця БО “Південний ресурсний центр всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю” розповіла про жахливі приклади порушення прав пацієнтів, які отримують ЗПТ.
За її словами, позбавлення лікування тих, хто проходив ЗПТ – це тортури.
Юлія Коган також розповіла про кричущий випадок, коли одеські поліціянти незаконно отримали доступ до персональних даних пацієнтів, які отримують ЗПТ, а також наркозалежних, які мають статус ВІЛ. Вони вимагали у лікарів ці дані, і ті їх надали. За її словами, це жахливе порушення прав пацієнтів.
Яніна Стемковська також розповіла про проблеми призову пацієнтів-отримувачів ЗПТ до лав Збройних сил України за Законом про мобілізацію.
“Діагнози хворих людей, які проходять ЗПТ є однаковими. Але людей з однаковим діагнозом в одних регіонах України визнають непридатними до служби і знімають з обліку, то в інших регіонах їх визнають придатними і видають бойову повістку. Ми розуміємо, що ми не особливі люди, ми такі ж громадяни, як і решта, і що в нас є як права так і обов’язки. Але треба розуміти, що під час проходження ВЛК конкретний пацієнт проходить цей огляд під дією препарату замісного ряду. Як тільки ця людина потрапляє у військову частину і не отримує препаратів, у цієї людини починається абстинентний синдром. Я не розумію, чому цього не враховують лікарі, які ухвалюють рішення, тому що це дуже важливо. Я вже промовчу, що абстинентний синдром у всьому світі прирівняний до катувань, тортур… Наскільки такий боєць буде готовий виконувати якісь бойові задачі?..”, – розповіла Яніна Стемковська.
Держава, прийнявши на себе фінансування цієї програми дала нам гарантію, що лікування буде безперервним. Це дуже важливо. Це щоденний прийом ліків, і більшість пацієнтів мають це робити пожиттєво.
Також вона розповіла, що серед людей, які отримують ЗПТ дуже високий відсоток людей, які мають ВІЛ статус. Якщо у військовій частині немає доступу до лікувальних препаратів, то до абстинентного синдрому пацієнт отримує незворотню втрату здоров’я чи життя. Тому що препарати ЗПТ працюють паралельно з препаратами антиретровірусної терапії.
“Ми закликаємо підтримати таких людей і забезпечити безперервність лікування. Навіть якщо людину беруть в ЗСУ, їй треба дати можливість не переривати лікування”, – наголосила активістка.
Яніна Стемковська закликала всіх людей, які займають посади і приймають рішення, почути і підтримати людей із наркозалежністю.
“Ми не хочемо якогось особливого ставлення до себе, але ми маємо право мати послуги, які нам гарантує держава. Ми закликаємо підтримати нас, дуже сподіваємося, що нас почують і ухвалять нормативно-правові акти, які допоможуть нам далі жити у рамках законодавства”, – резюмувала вона.
