Перше документування сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК) Інформаційно-консультативним жіночим центром і Українською Гельсінською спілкою з прав людини було задокументовано у серпні 2015 року. Із 36 інтерв’ю у містах – Краматорську, Слов’янську, Дружківці – у 6 згадувалися випадки СНПК. Небажання вцілілих постраждалих говорити про перенесену травму, відсутність можливості подавати заяви в поліцію з тимчасово окупованих територій, брак політичної волі в органах влади – все це призвело до того, що на той час зібрані факти не стали рушійною силою у розбудові механізму протидії СНПК на рівні державних структур.
Прикути увагу до цієї проблеми взялися організатори симпозіуму «Сексуальне насильство пов’язане з конфліктом: де ми зараз?», проведеного у листопаді 2024 року разом з французькою громадською організацією «WeAreNotWeapons». Тоді ж було зазначено, що реагування і підтримка постраждалих у випадку СНПК має враховувати постраждалоцентричний підхід, правові механізми, психологічну, медичну, соціальну, громадську підтримку та превентивні заходи
Саме ідентифікації груп вцілілих постраждалих та рекомендації для розробки алгоритмів оцінки їх потреб, зокрема, у випадках множинних ознак воєнних злочинів присвячено аналітичний огляд «Воєнні злочини рф: врахування диференційованого впливу патернів СНПК в розбудові системи підтримки постраждалих», підготовлений Інформаційно-консультативним жіночим центром.
На презентації в Українському кризовому медіа-центрі директорка Центру Анастасія Ненька розповіла, що в огляді проаналізовано відкриті джерела органів державної влади України та міжнародних організацій, а також інформація, зібрана організацією в процесі комунікації з вцілілими постраждалими.
Зі слів старшої аналітикині Інформаційно-консультативного жіночого центру Олени Суслової, спостерігається зменшення рівня уваги до проблеми в цілому, але при цьому не зменшується страждання: «Конкуренція вразливості – це те, що дуже перешкоджає вцілілим пройти той етап до того, що ми називаємо «посттравматичне зростання». І він стосується не тільки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Він стосується всіх вразливостей. Чому важливо працювати далі над цим концептом, розвиваючи його в практичній площині? Тому що це наслідки структурного насильства, культурного насильства. І це величезний негативний фактор постколоніального періоду, з якого ми маємо вийти з честю, зберігши людей»
Застосування єдиного універсального алгоритму підтримки для всіх є неефективним і навіть шкідливим, вважає голова ГО «Випускники» Олексій Сивак.
«Ми не можемо надати якісну допомогу, якщо ігноруємо унікальні потреби. Травма, отримана чоловіком-полоненим, кардинально відрізняється від травми жінки чи дитини. Індивідуальний підхід – це не просто статистика чи гуманний принцип. Це фундамент для створення алгоритмів оцінки потреб, які дозволяють нам точно визначити, що необхідно конкретні людині для відновлення. Тільки так ми зможемо уникати конкуренції вразливості, де одні групи отримують допомогу, а інші залишаються поза увагою. Тільки так ми зможемо побудувати стійку та справедливу систему підтримку», – додав правозахисник.
Багато нового відкрило дослідження голові ГО «СЕМА України» Ірина Довгань.
«Найбільш вразлива група постраждалих залишається найменш охопленою, і саме з нею ще більше поглиблюється вразливість. Ми мусимо в цьому плані глибоко працювати всі разом. Тут просто наші розмови всередині організацій постраждалих нічого не дадуть. Мусять всі зрозуміти цю проблему, що найбільш глибоко постраждалі люди схильні до того, щоб більше мовчати. Вони озвучують свої страждання найменше», – відмітила Ірина Довгань.
Необхідно відходити від цієї уніфікованої загальної моделі сприйняття проблематики, і ми бачимо, що якраз огляд дає таку глибину. Таку оцінку дослідженню надала юристка-міжнародниця, правозахисниця, доцентка кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка Альбіна Басиста.
«І це є надзвичайно цінним для мене, як для теоретикині і людини, яка працює з практикою. Це не те, що я не могла про це чути, інформацію, чи працювати, але вона зібрана в досить доступному, зрозумілому і зжатому форматі. Тобто одразу ми розуміємо весь контекст, і що визнання відмінностей, диференціація дає змогу формувати індивідуалізовані підходи до допомоги і уникнути цієї невидимості найменш чисельної групи постраждалих серед постраждалих СНПК», – підкреслила юристка.
Документ підготовлено в рамках проєкту “Від зменшення страждань до особистого розвитку: вивчення моделей СНПК та підвищення комунікаційних можливостей постраждалих”, який реалізує Інформаційно-консультативний жіночий центр за фінансової підтримки організації Stand Speak Rise Up!
Аналітичний огляд «Воєнні злочини рф: врахування диференційованого впливу патернів СНПК в розбудові системи підтримки постраждалих» підготовлено в рамках проєкту “Від зменшення страждань до особистого розвитку: вивчення моделей СНПК та підвищення комунікаційних можливостей постраждалих”, який реалізує Інформаційно-консультативний жіночий центр за фінансової підтримки організації Stand Speak Rise Up!
Повністю з документом можна ознайомитись за посиланням.