Рівень зайнятості людей з інвалідністю старше 14 років є вкрай низьким – працюють лише 20%, а серед робочої сили людей з інвалідністю приблизно половина не може реалізувати право на працю. При цьому, люди з інвалідністю є цінним трудовим ресурсом: у 32% дорослих є вища освіта, а у 45% – професійно-технічна; у 74% є постійний доступ до Інтернету, тобто вони могли б працювати дистанційно; близько 70% мають досвід роботи.
Про це свідчать результати дослідження про потреби людей з інвалідністю у засобах до існування та доступі до ринку праці в умовах війни в Україні, проведеного громадською спілкою «Ліга Сильних» спільно з дослідницькою агенцією InfoSapiens.
В дослідженні взяли участь 1019 респондентів, серед яких 80% – дорослі люди з інвалідністю, ще 10% – опікуни дорослих людей з інвалідністю та 10% – опікуни дітей з інвалідністю. 14% респондентів отримали інвалідність у зв’язку з воєнними діями після 24 лютого 2022 року (серед них 5% військових та 9% цивільних). Крім того, до опитування були залучені керівники 621 підприємства малого, середнього та великого бізнесу.
Зі слів виконавчої директорки «Ліги Сильних» Дар’ї Сидоренко, люди з інвалідністю – це недооцінений робочий потенціал в Україні з огляду на те, що в нас війна і все більше людей отримують інвалідність.
«Нам критично необхідно створювати умови для того, щоб люди з пораненнями могли повернутись до активного способу життя, і працевлаштування дало можливість самим заробити необхідні кошти», – наголосила вона.
Якщо люди говорять про те, що вони обирають будь-яку роботу, це не говорить про гнучкість. На думку Дар’ї Сидоренко, це говорить про те, що в людей немає вибору. Вони змушені і поставлені в такі умови. І це автоматично ставить під загрозу людей через залучення в економічні злочини.
За даними дослідження, основні причини, чому люди з інвалідністю не можуть знайти роботу – це низькі зарплати (42%) і небажання брати людей з інвалідністю (42% – що найчастіше пояснюють побоюванням частих лікарняних), також приблизно кожен п’ятий назвав жорсткий графік, відсутність можливості неповної зайнятості, відсутнє транспортне сполучення або недоступність місця роботи, відсутність вакансій на віддалену роботу.
Найбільш розповсюдженими бар’єрами до опанування нової професії для людей з інвалідністю є необхідність витратити кошти (29%) і потреба у наставнику (25%), а також обставини пов’язані з бойовими діями – тривала відсутність електрики (23%) та обстріли/військові атаки (21%).
Що стосується основних перешкод для працевлаштування осіб з інвалідністю, роботодавці такими вважають відсутність підтримки з боку держави (23%), сумніви в ефективності роботи таких працівників (22%), недоступність робочого простору (20%) та фінансові труднощі з адаптацією робочого місця (19%).
«Ми бачимо декілька точок, на яких можемо сфокусувати нашу увагу, – заявила радниця з питань інклюзії людей з інвалідністю у гуманітарній діяльності World Health Organization Ukraine Стефані Шрамм. – І перше – це загальний доступ до послуг охорони здоров’я, превентивні заходи пов’язані з ризиками. Також хочемо підтримати реформу охорони здоров’я. Дуже важливо, щоб усі сфери соціального життя співпрацювали разом. Також важливо підсилювати стійкість і розуміти, наскільки велику роль ці сфери та інфраструктура грає в захисті прав людини. Нам необхідно забезпечувати виконання всіх прав людей з обмеженими потребами».
Голова технічної робочої групи з питань засобів до існування Кластера продовольчої безпеки та засобів до існування в Україні Ізабель Ланжерак підкреслила, що реалізація такого дослідження є дуже важливим кроком і поділилась практичним досвідом.
«Наш кластер бере участь в процесах задоволення таких потреб. Мені хотілося би згадати про деякі дуже важливі приклади. Серед них імплементація професійного навчання ініціатив, пов’язаних з розвитком навичок для людей з інвалідністю. Йдеться про надання послуг перекладу мовою жестів. Такі послуги є доступними і ця ініціатива допоможе імплементувати ще більше можливостей в цій сфері. Також ідеться про тренінги, пов’язані з цифровими навичками дистанційної роботи. У нас є питання стартапів та грантів для людей з інвалідністю, адже ми розуміємо, і це показано в дослідженні, що ці люди мають інтерес не лише до повного робочого дня. І звичайно важливо працювати не лише з людьми з інвалідністю, а і з роботодавцями», – порадила Ізабель Ланжерак.
Продовжуючи тему, заступниця директора департаменту реалізації політики зайнятості Державної служби зайнятості Олена Мельник звернула увагу на трансформацію установи.
«Якщо раніше в суспільстві нас сприймали більше як виплатний центр, куди люди йшли за допомогою по безробіттю, то зараз під час війни нам прийшлося максимально зосередити зусилля на тому, щоб стати своєрідним маркетом можливостей, який в першу чергу дає людям інформацію про роботу і дає інформацію про роботодавців. Все робиться в комплексі – перевірка інформації, супроводження людей під час працевлаштування допомога в складанні резюме. Головне, щоб один та другий клієнт мав бажання до нас дійти», – відмітила Олена Мельник.
Вона також розповіла про результати реалізації урядової ініціативи, започаткованої у 2023 році. Згідно неї, роботодавці можуть облаштувати людей з першою і другою групою інвалідності робочі місця відповідно до нозології, адаптувати їх і отримати за це відшкодування від служби зайнятості. За такої програми вже більше 2 000 українців отримали роботу за різноманітними посадами – від айтівців до бухгалтерів.
«У нас є наміри масштабувати цю програму. Вже подано пропозиції в уряд щодо поширення програми для ветеранів і ветеранок, які повернуться на свої робочі місця. Щоб роботодавці могли облаштовувати місця і для таких працівників з інвалідністю», – додала заступниця директора департаменту реалізації політики зайнятості Державної служби зайнятості.
Дослідження відбулося за фінансової підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) в Україні та уряду Великої Британії. Зміст дослідження є виключною відповідальністю авторів і не обов’язково відображає офіційну позицію або думку ВООЗ.
