В прес-центрі Українського кризового медіа-центру відбулася презентація чергової частини дослідження про сприйняття України за кордоном. Дослідження проводилося Українським інститутом з березня по квітень 2021 року. Виконавці проекту були аналітичний центр Рада зовнішньої політики «Українська призма», дослідницька компанія ІnMind та Європейська асоціація дослідників.
Дослідження здійснювалося методом глибинних експертних інтерв’ю з представниками іноземних інституцій у сфері культури, освіти, науки, громадянського суспільства, а також місцевої і центральної влади, дипломатичного корпусу, міжнародних організацій, українського фахового середовища за кордоном та закордонними українцями.
«Мета дослідження – вивчити ставлення та очікування іноземних аудиторій до України, її культури та можливостей співпраці, їхню обізнаність із сучасною культурою і культурною спадщиною України. Результати досліджень дозволять визначити найбільш затребувані формати проєктів культурної дипломатії на двосторонньому рівні та ефективніше розробляти плани роботи Українського інституту у 2021−2024 рр», – пояснив Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту.
Україна і Франція
За словами учасників презентації, Україна сприймається французами через призму східних слов’ян та прив’язку до Росії. У Франції присутні русофільські тенденції і в уявленні французів сепарація України від Росії тільки починається. До 2014 року для них це був загальний простір східних слов’ян. Експерти зазначають, що загалом українська культура мало пізнавана у Франції. Респонденти не могли назвати відомі культурні феномени або події. Проте деяка українська культурна продукція таки доходить до споживача. Наприклад, гастролі Даха Браха стали дуже гучною подією у Франції. Найбільш перспективними вважаються культурні продукти для широкого загалу – популярна музика та сучасне кіно.
«Ми питали респондентів про асоціації з Україною. Якщо людина стикалася з Україною – вона дуже позитивно відгукалася. Позитивні асоціації описують Україну як динамічну, цікаву країну. Але часто говорять про трагічні події української історії – війну на сході, Чорнобиль. В культурному та інформаційному полі про Україну майже не згадують. У 2015 році був інформаційний бенефіс України, але з актуалізацією інших тем – фокус змістився», – поділився Ігор Гусєв, провідний аналітик в дослідницькій компанії InMind.
Вадим Омельченко, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції, вважає, що для поширення української культури у Франції треба залучати еліти, лідерів думок та розвивати регіональне співробітництво.
«Нам треба зацікавити наших благодійників, бізнесменів та дипломатів поширювати наш культурний продукт. Треба возити наше мистецтво у Францію, а французьке в Україну. Влада Франції дуже позитивно налаштована і готова надавати найпрестижніші майданчики для нашого мистецтва», – запевнив він.
«Ми маємо похвалити себе. Сприйняття Францією України за останні 20 років значно покращилося. У 2004 році французи, і ми самі великою мірою, усвідомили суб’єктність України. З тих пір обізнаність щодо України є набагато вищою», – сказала Тетяна Огаркова, керівниця міжнародного відділу Українського кризового медіа-центру.
Україна і Німеччина
Експерти зазначили позитивну динаміку у зміні сприйняття України Німеччиною. Вони кажуть, що у сприйнятті багатьох німців Україна пройшла географічну локалізацію. Середньостатистичний німець знає де Україна знаходиться і що для неї характерно. Німецька молодь більш лояльна до України ніж старше покоління. Проте німці дуже зосереджені на власному порядку денному. Після 2014 року інформаційна хвиля згасла щодо України і це вплинуло на обізнаність. У східних землях можна помітити лояльність до Росії і це впливає на ставлення до України, яка в цьому контексті часто асоціюється з кризою, корупцією і війною.
«Асоціації щодо України здебільшого позитивні: гарна природа, міське середовище, громадська активність і як вона зросла, дружелюбні і позитивні люди. Позитивні асоціації ніби домінують, проте не мають обличчя. Негативні конотації у малій кількості, але у всіх майже однакові і гарно представлені в уяві. […] Щодо просування українського культурного продукту – треба відштовхуватися від потреб аудиторії в тій чи іншій країні. Для Німців цікаве новаторство, оригінальні твори і підходи, осучаснення історії», – зауважила Надія Коваль, завідувачка інформаційно-аналітичного відділу Українського інституту.
Андрій Мельник, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Федеративній Республіці Німеччина, пояснює, що уявлення пересічних німців та німецької влади про Україну значно відрізняються.
«Існує певна прірва між позитивним сприйняттям України в німецькому суспільстві і реальним ставленням до нас правлячого класу в Німеччині. Влада надто зосереджена на негативних конотаціях і не лише стосовно України. Наприклад, щодо Греції. Це риса консервативного характеру влади у ФРН», – сказав він.
Наталія Попович, співзасновниця Українського кризового медіа-центру та Української академії лідерства, засновниця One Philosophy Group, розповіла, що багато зусиль було докладено до створення позитивно-нейтрального забарвлення асоціацій про Україну. Необхідно пам’ятати, що німці дуже люблять подорожувати і це можливість на наступні роки розвивати такий напрямок культурної дипломатії. Також Німеччина дуже читаюча країна, тож було б добре детальніше вивчати цей момент і користуватися цим через представлення українських видавців на німецьких виставках. Німеччина країна захоплення спортом, тому треба працювати над спільними спортивними проектами для української і німецької молоді.
«Дуже важливо комунікувати українську окремішність, суб’єктність і незалежність на міжнародному рівні. Іноді цієї комунікації не вистачає і всередині України. Ми не можемо очікувати, що хтось буде знати, наприклад, про розстріляне відродження чи український авангард, якщо ми самі про це не розкажемо не тільки поза межами України, а і всередині неї», – додала вона.
Україна і Польща
Експерти підкреслюють наявність великої кількості позитивних асоціацій з Україною. Серед них – сусідство, братерство, велика кількість родичів та друзів, спільна історія. Разом з тим, поляки часто асоціюють Україну з невизначеністю в політиці, корупцією та війною.
«Негативні асоціації здебільшого сформовані через такі поняття як міграція, політика і суперечливі для поляків історичні моменти», – додав Станіслав Лячинський, директор програми “Соціальний капітал” Міжнародного фонду «Відродження».
Андрій Дещиця, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Польща, вважає, що результати цього дослідження можна охарактеризувати словом «неоднорідність».
«Неоднорідність сприйняття, оцінки України польським суспільством. Є категорії людей, які з захопленням ставляться до України, є ті які співчувають, є ті хто хочуть бачити Україну частиною ЄС, а є й ті, хто не сприймає Україну позитивно. Ця неоднорідність виуликана також і неоднорідністю польського суспільства. Це треба брати до уваги. […] Я би звернув увагу на такі напрямки: сучасна література і мистецтво, які в Польщі добре сприймають. Також це гастрономія. Сучасна українська кухня має розвиватися і бути підтримана», – сказав він.
Оля Гнатюк, польська дослідниця в галузі українознавства та перекладачка, професорка Варшавського університету і Національного університету «Києво-Могилянська академія», зазначила, що за 30 років незалежності українською владою не було зроблено глобальних кроків для просування української культури. На її думку, треба переорієнтовуватися на молоде покоління і робити все можливе для того щоб формувати позитивне ставлення до України у цієї категорії поляків.
«Важливо працювати в напрямку збільшення обізнаності про Україну з точки зору спільної культурної і історичної спадщини», – сказала вона.
Україна і Угорщина
Учасники презентації запевнили, що у випадку Угорщини умови для культурної інтервенції України є сприятливими. Налагоджені зв’язки для угорців важать більше ніж географічне сусідство. Тож варто приділяти цьому більше уваги. Від знайомства з Україною угорці отримують переважно позитивні враження.
«Все ж, для більшості угорців Україна є частиною СРСР і знаходиться в тіні Росії. Але загалом ставлення угорців нейтральне. Вони приділяють багато уваги життю угорців закордоном і чутливі до теми власної культури. При цьому фахове середовище має небагато приводів цікавитися Україною», – зазначила Наталя Задерей, провідна аналітикиня, дослідницька компанія InMind.
Іван Лукачук, радник Посольства України в Угорщині, наголосив, що важливо змінити підхід до інформаційної політики стосовно Угорщини і докласти зусиль для того, щоб угорці дізнавалися про Україну більше. Наприклад, зробити можливою трансляцію українських каналів, як це робить Словаччина.
«Історія українсько-угорських відносин є тривалою, але угорці дивуються коли дізнаються, що Київ на 700 років старший від Москви. Широка угорська аудиторія має стати для нас цільовою, а не лише експерти і органи державної влади. В цьому плані важливими є радіо і телебачення. Ми маємо можливість транслювати на Угорщину радіосигнал», – сказав він.
«Сучасна угорська нація неасимілятивна. Вона захищається і зберігає себе. В Угорщині може спрацювати гра на антирадянськості з огляду на їх власну історію. Проте відносно Угорщини варто розділяти дискурс протистояння Росії та наше утвердження в європейському просторі», – зауважив Дмитро Тужанський, директор Інституту Центральноєвропейської Стратегії, експерт з українсько-угорських відносин.
Ознайомитися з повними текстами досліджень можна на сайті Українського інституту. Дослідження доступні українською та англійською мовами.
