Радомир Мокрик – український історик, культуролог, науковий працівник Інституту східноєвропейських студій на філософському факультеті Карлового університету в Празі. Від початку повномасштабного російського вторгнення залишив Чехію і повернувся до Львова, де викладає в Українському католицькому університеті, однак, продовжує дистанційно викладати у Карловому університеті. У циклі «Навколо книги» Українського кризового медіа-центру Ігор Стамбол поговорив з ним про ставлення до науковців у Чехії, традиції опору тоталітаризму у цій країні, видання автора на чеській мові та книгу «Бунт проти імперії: українські шестидесятники».
«Я хотів донести чеському читачу, що Україна не виникла просто так. Що вона була, і не тільки страждала, а й завжди боролась, і має сьогодні закінчитись остаточним успіхом. Теперішній спротив російському вторгненню не виник на порожньому місці, і є цілком логічним наслідком нашого історичного розвитку», – пояснив автор появу книжок чеською мовою. За його словами, у Чехії дійсно не було книги про Україну, яку людина прочитає і зрозуміє, чому так відбувається, і багато дослідників кинулись відповідати цьому запиту.
Що стосується відношення чехів до українців, то скептицизм, який з цього приводу дехто висловлює в Україні, на думку Мокрика, є перебільшенням або узагальненням ситуації через власний досвід.
«Умовним референдумом щодо України можна назвати нещодавні президентські вибори, – сказав він. – Саме українська тематика під час дебатів між Павелом і Бабішем ледве не ключовою, і те, що виборці обрали першого – показник ставлення до України. Останні соціологічні дослідження також свідчать про те, що більшість чехів підтримує всебічну допомогу Україні та біженцям. Це не 90 %, і тут не треба мати ілюзій, але більшість, і це дає можливість чеському уряду діяти в підтримку України».
Про свою головну книгу історик каже: «Про шестидесятників вийшло багато книжок і доволі грунтовних, але то були переважно літературознавчі дослідження або окремі спогади. «Бунт проти імперії: українські шестидесятники» – спроба показати історії людей, які не було в повній мірі висвітлені. В цій книзі я максимально чесний. Не було такого, що я довідався якусь не дуже гарну ситуацію і сховав її тому що цим міг кого образити».
Радомир Мокрик наголошує, що шестидесятники – це історія критичного мислення, а книга – розповідь про те, як люди в стиснених умовах дикої повоєнної цензури, входячи тинейджерами в цей період, протягом декількох років завдяки цій рефлексії зрозуміли, що система невдала та ідуть в опозицію. «І оцей нерівний рух я намагався охопити», – підкреслив автор.