Остап Стахів — відомий львівський провокатор, антивакцинатор та поширювач неадекватних теорій змови. Крім того — друг вже покійного колаборанта Кирила Стрємоусова. У листопаді 2021 року Служба безпеки України оголосила йому підозру та заявила, що він переписувався з росіянами про захоплення влади в Україні.
За кілька місяців, після психіатричної експертизи, Остап Стахів вийшов під заставу та успішно продовжив свою псевдопроукраїнську діяльність. Він активно вів YouTube-канал з прямими трансляціями, доки на початку 2023 року його не заблокували. Сталося це, зокрема, після його відео про те, як за кордоном в українських жінок відбирають дітей. Пізніше, у січні, Стахів записав про це спільний ефір з блогером Володимиром Паньчаком, з яким вони сходяться, у тому числі, у поглядах на вакцинацію.
Історії про відібраних за кордоном в українських біженок дітей — це вже не нові наративи для російської пропаганди. Ще влітку в мережі поширювали подібні заяви від окупаційної влади Запоріжжя, від місцевого колаборанта Володимира Рогова. Тоді фактчекери швидко розпізнали та спростували цей фейк, адже в Німеччині, про яку, зокрема, йшлося, дітей не можуть забрати без рішення суду.
Проте у кінці лютого — на початку березня інформація про відібраних дітей знову почала активно тиражуватися російськими і проросійськими українськими ЗМІ. Йшлося про історії трьох жінок, які зібрали журналісти, і тепер у них фігурує рішення суду. Першоджерелом, яке нібито зібрало ці історії, став проросійський український сайт «Страна UA».
Попри санкції він має досі немалу аудиторію, 21% якої (і це найбільша частка), згідно з даними Similar Web, становлять українці. Зареєстрований він досі в Україні, має майже десяток субдоменів, а згідно з Built With – навіть більше.
Матеріал про відібраних дітей від «Страна UA» був не надто популярним.
Проте його передрукували десятки російських, білоруських та проросійських сайтів.
Серед непідсанкційних українських сайтів історії поширила російськомовна «Фраза юа». Сам сайт зареєстрований у американському штаті Аризона, а адмініструють сторінку у Facebook громадяни України.
Стаття про відібраних дітей тут зібрала більше реакцій та поширень, ніж її оригінал.
«Фраза юа» не має субдоменів, проте має технічні сайти з російським доменом.
Ще один український сайт, який поширив цю історію, — «Укррудпром», який висвітлює події гірничо-металургійного комплексу. Як з цією промисловістю пов’язані відібрані у біженців діти — загадка.
Тим не менше, 20 поширень у Facebook публікація зібрала. Сайт зареєстрований у Києві і пов’язаний з десятками інших, у тому числі з російськими доменами.
Не погребував історіями про відібраних на Заході дітей і ужгородський сайт UA-Reporter, який оригінально є російськомовним.
Наступний український сайт, який поширив історії біженок, — миколаївський сайт «Новини N».
Прикметно, що в розділі «Наші контакти» там вказані тільки номери телефону (українські) та пошта. Розділів про ЗМІ та редакцію немає взагалі. Зареєстрований сайт в Україні, пов’язаний з десятками інших українських сайтів.
Статтю «Страни UA» українською (і ще 8 мовами) можна прочитати ще на грецькому сайті «Афинские новости», який раніше називався «Русские Афины».
Пізніше у березні нову хвилю повідомлень про відібраних в українських біженок дітей почав київський антивакцинатор Антон Гура. Віна має акаунти в різних соцмережах, зокрема, у Telegram його читають понад 125 тисяч людей, в Instagram має понад 59 тисяч фоловерів, а в YouTube його дивляться 142 тисячі людей. Інформацію про відібраних українських дітей від нього поширюють і у Facebook, і в Telegram – прикметно, що російською мовою.
Усі ці повідомлення збіглися в часі з активним обговоренням примусової депортації українських дітей з окупованих територій в Росію, за що, зокрема, у березні Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента РФ Владіміра Путіна. У кінці лютого Європейська комісія та Польща започаткувала ініціативу щодо пошуку українських дітей, яких росіяни незаконно вивезли з окупованих територій України. І буквально на наступний день після цього «Страна юа» опублікувала нібито історії українських біженок, у яких в Європі забрали дітей. Ймовірно, запуск цієї пропаганди мав на меті відвернути увагу від фактів депортації дітей-українців та розмити проблему і відповідальність за неї Росії.
Додамо, що на початку травня Уповноважений ВР із прав людини Дмитро Лубінець підтвердив, що Офіс омбудсмана зафіксував випадки відбирання дітей в опікунів-українців за кордоном. Проте йдеться про кілька десятків випадків, а не про «сотні» і «масово», як пише російська пропаганда, і проблеми виникають в опікунів, а не батьків.
Анна Журба, журналістка зі Львова
Матеріал підготовлений у рамках проекту «Українська регіональна програма розвитку потенціалу для інструментів аналізу даних», що фінансується за рахунок субгранту Atlantic Council of the United States, Inc