Остап Стахів — відомий львівський провокатор, антивакцинатор та поширювач неадекватних теорій змови. Крім того — друг вже покійного колаборанта Кирила Стрємоусова. У листопаді 2021 року Служба безпеки України оголосила йому підозру та заявила, що він переписувався з росіянами про захоплення влади в Україні.
За кілька місяців, після психіатричної експертизи, Остап Стахів вийшов під заставу та успішно продовжив свою псевдопроукраїнську діяльність. Він активно вів YouTube-канал з прямими трансляціями, доки на початку 2023 року його не заблокували. Сталося це, зокрема, після його відео про те, як за кордоном в українських жінок відбирають дітей. Пізніше, у січні, Стахів записав про це спільний ефір з блогером Володимиром Паньчаком, з яким вони сходяться, у тому числі, у поглядах на вакцинацію.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/1-3.jpg)
Історії про відібраних за кордоном в українських біженок дітей — це вже не нові наративи для російської пропаганди. Ще влітку в мережі поширювали подібні заяви від окупаційної влади Запоріжжя, від місцевого колаборанта Володимира Рогова. Тоді фактчекери швидко розпізнали та спростували цей фейк, адже в Німеччині, про яку, зокрема, йшлося, дітей не можуть забрати без рішення суду.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/2.png)
Проте у кінці лютого — на початку березня інформація про відібраних дітей знову почала активно тиражуватися російськими і проросійськими українськими ЗМІ. Йшлося про історії трьох жінок, які зібрали журналісти, і тепер у них фігурує рішення суду. Першоджерелом, яке нібито зібрало ці історії, став проросійський український сайт «Страна UA».
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/3-3.jpg)
Попри санкції він має досі немалу аудиторію, 21% якої (і це найбільша частка), згідно з даними Similar Web, становлять українці. Зареєстрований він досі в Україні, має майже десяток субдоменів, а згідно з Built With – навіть більше.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/4.png)
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/5-3-1024x612.jpg)
Матеріал про відібраних дітей від «Страна UA» був не надто популярним.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/6-3.jpg)
Проте його передрукували десятки російських, білоруських та проросійських сайтів.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/7-3.jpg)
Серед непідсанкційних українських сайтів історії поширила російськомовна «Фраза юа». Сам сайт зареєстрований у американському штаті Аризона, а адмініструють сторінку у Facebook громадяни України.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/8-3.jpg)
Стаття про відібраних дітей тут зібрала більше реакцій та поширень, ніж її оригінал.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/9-3.jpg)
«Фраза юа» не має субдоменів, проте має технічні сайти з російським доменом.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/10-3.jpg)
Ще один український сайт, який поширив цю історію, — «Укррудпром», який висвітлює події гірничо-металургійного комплексу. Як з цією промисловістю пов’язані відібрані у біженців діти — загадка.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/11-3.jpg)
Тим не менше, 20 поширень у Facebook публікація зібрала. Сайт зареєстрований у Києві і пов’язаний з десятками інших, у тому числі з російськими доменами.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/12-3.jpg)
Не погребував історіями про відібраних на Заході дітей і ужгородський сайт UA-Reporter, який оригінально є російськомовним.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/13-2.jpg)
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/14-2.jpg)
Наступний український сайт, який поширив історії біженок, — миколаївський сайт «Новини N».
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/15-2.jpg)
Прикметно, що в розділі «Наші контакти» там вказані тільки номери телефону (українські) та пошта. Розділів про ЗМІ та редакцію немає взагалі. Зареєстрований сайт в Україні, пов’язаний з десятками інших українських сайтів.
Статтю «Страни UA» українською (і ще 8 мовами) можна прочитати ще на грецькому сайті «Афинские новости», який раніше називався «Русские Афины».
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/16-2.jpg)
Пізніше у березні нову хвилю повідомлень про відібраних в українських біженок дітей почав київський антивакцинатор Антон Гура. Віна має акаунти в різних соцмережах, зокрема, у Telegram його читають понад 125 тисяч людей, в Instagram має понад 59 тисяч фоловерів, а в YouTube його дивляться 142 тисячі людей. Інформацію про відібраних українських дітей від нього поширюють і у Facebook, і в Telegram – прикметно, що російською мовою.
![](https://uacrisis.org/wp-content/uploads/2023/08/17-2.jpg)
Усі ці повідомлення збіглися в часі з активним обговоренням примусової депортації українських дітей з окупованих територій в Росію, за що, зокрема, у березні Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт президента РФ Владіміра Путіна. У кінці лютого Європейська комісія та Польща започаткувала ініціативу щодо пошуку українських дітей, яких росіяни незаконно вивезли з окупованих територій України. І буквально на наступний день після цього «Страна юа» опублікувала нібито історії українських біженок, у яких в Європі забрали дітей. Ймовірно, запуск цієї пропаганди мав на меті відвернути увагу від фактів депортації дітей-українців та розмити проблему і відповідальність за неї Росії.
Додамо, що на початку травня Уповноважений ВР із прав людини Дмитро Лубінець підтвердив, що Офіс омбудсмана зафіксував випадки відбирання дітей в опікунів-українців за кордоном. Проте йдеться про кілька десятків випадків, а не про «сотні» і «масово», як пише російська пропаганда, і проблеми виникають в опікунів, а не батьків.
Анна Журба, журналістка зі Львова
Матеріал підготовлений у рамках проекту «Українська регіональна програма розвитку потенціалу для інструментів аналізу даних», що фінансується за рахунок субгранту Atlantic Council of the United States, Inc