Що дають ретрити вдовам захисників

Незалежна медіа-профспілка Україна ініціювала проведення в Українському кризовому медіа-центрі брифінгу, спрямованого на висвітлення результатів проєкту з психологічної підтримки жінок, які зазнали втрат під час війни

Гендерний клуб “Дніпро” півтора року опікується жінками, які несуть тягар внутрішнього переселення або біженства за кордон з дітьми, облаштування на новому місці, вирішують гуманітарні, економічні, психологічні проблеми своїх родин, очікують чоловіків з фронту, опікуються людьми похилого віку та людьми з інвалідністю.

В цій організації великого значення надають проведення ретритів для вдів військовослужбовців. Зі слів голови правління ГК «Дніпро» Анни Мягких, вони проводяться за унікальною методикою, яка дає помітні результати.

«Унікальність нашого підходу в тому, що ми працюємо одночасно кількома інструментами. По-перше, це відбувається не за місцем проживання. Вивозимо жінок разом з дітьми у відносно безпечне місце у Карпати, де люди протягом десяти днів мають змогу відпочити від обстрілів і постійних тривог. Важливо те, що ми працюємо одночасно з мамами і дітьми, адже нерідко буває так, що з дитиною у якомусь таборі попрацювали, вона повертається до мами, яка залишилась в тому ж психологічному стані», – відмітила вона.

Як відзначила Анна Мягких, організація  напрацювала на ретритах певну методику підтримки і тепер готова нею ділитись.

Жінки знаходяться в неменшому стресі, ніж чоловіки-військові, вважає психологиня, експертка ГО «Серце Азовсталі» Наталія Шевченко. Пригнічує невідомість того, що відбувається з чоловіками на фронті. Вони фантазують, постійно бояться, живуть у жаху, що хтось подзвонить і надасть жахливу інформацію.

«У випадку, коли надходить трагічна звістка, починається досить складний процес горювання. Якщо б це сталось у мирні часи, було б більше сил це пройти, але коли проживаєш у постійному стресі війни, це набагато складніше. В цьому процесі дуже важливо бути поруч, не залишати людину наодинці з бідою, мати можливість виявляти такі емоції, які їй потрібні. Не завжди людина може собі дозволити плакати, висловлюватись, проявляти ці емоції, іноді замикається в собі. Але це не означає, що її треба кинути. Якщо будете просто поруч і зможете надати навіть мовчазну підтримку, це допоможе», – порадила психологиня.

Голова Незалежної медіа профспілки України. Сергій Штурхецький звернув увагу на важливість медійної складової таких проєктів.

«Я хотів би звернутись до колег-журналістів, щоб вони більше приділяли уваги цій проблематиці. Не треба вчити, робити якесь моралізаторство. Достатньо взяти інтерв’ю із психологинею, показати історію однієї мами, одного тата, однієї дитини. Ми не були до цього готові, але тепер маємо жити у психологічно скаліченому суспільстві, в яке повернуться і вже повертаються з війни вже зовсім інші люди», – сказав він.